«Друга неділя жовтня»

Продовжуємо публікувати нариси та кореспонденції  активної читачки і волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».

9 жовтня побувала на святі художників України. Чим мені запам’яталася друга неділя жовтня? По-перше, майстер-класом для юних художників, за попереднім записом через Інтернет. У ньому взяла участь моя подруга, переселенка із Харкова Вікторія Слепченко.

Вона стала єдиною дорослою людиною – учасницею цього шоу на вулиці Соборності,  яку проводив Ярослав Терновський, керівник арт-центру «ЗЕЛО». А допомагала йому дружина  Аліна Гончарова, котра очолює громадську організацію «Пектораль». Діти, у однакових зелених фартушках,  малювали кольоровими олівцями вулицю Соборності.  Так вони на очах перехожих та  своїх батьків створювали міський осінній пейзаж. Це дійство під відкритим небом  стало можливим  в співдружності центру та  ГО художників полтавських «Пектораль» та ПОО НСХУ. А ще, по-друге, каталогом «45 ПООНСХУ» та «Спілка. Полудень віку», що  подарував  мені Юрій Самойленко, голова Полтавської обласної організації художників, котра нині налічує понад 170 членів. По-третє, колективною виставкою митців у Художньому салоні під назвою «Друга неділя жовтня».

На цій ретроспективній виставці представлено твори 38 авторів.  Показано у Виставковій залі Художнього салону понад 100 робіт, як членів ПОО НСХУ, так і друзів салону. Тут поряд творіння образотворчого мистецтва, як  «Романтичний букет» (2021 р.)  Аліни  Гончарової (2021 р.) та «Опішнянська ваза» ( 2022 р.),  Олени Зозулі, «Випадковий натюрморт» (2013 р.) Віктора Володька, також витинанка  «Куманець» ( 2014 р.) Тетяни Ваценко.  Окрім реалістичних творів, що традиційно переважають на таких вернісажах,  тут можна побачити картини Григорія Волкова «Абстракція» (2021 р.),  «Зелена абстракція» ( 2020 р.) і «По інший бік дощу" (2021 р.)  Руслани Анічиної.

Є цікаві портрети історичних діячів, як  класичний і статичний живописний  українського філософа  Григорія Сковороди, написаний Вячеславом Коркішком, у динаміці – графічний  Миколою Підгорним. У Миколи Васильовича поет грає на сопілці. Те, що музика в житті українського генія світової культури була домінантою світосприйняття, є фактом незаперечним і доведеним у більшості досліджень. Проте найкраще це висловив сам Григорій Савич: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця». Адже музика, поезія становили нерозривну єдність і гармонію життя й філософії Сковороди. А от серед портретів сучасників  помітне місце займає «Портрет незнайомки»  ( 2018 р.) Максима Юхна. Глядачі відразу почали порівнювати Її  з картиною Івана Крамського, котру в народі називають «Незнайомка», хоча насправді її назва «Невідома». На мене справила гарне враження робота Андрія Гордієнка «Характерник» ( 2022 р.), котра нагадала нам про козаків і їх подвиги та звитягу. Сила портретів, спрямована  до нас,  хвилює та вражає.

Виставка вийшла різножанровою, оригінальною, проте, порівняно з минулими роками, більш камерною. Прекрасно бачити роботи полтавських митців  у  такому доступному для всіх форматі!  Це просто  нереально, кругом стільки негативу, що багатьом було страшно йти, а нас зустріла  краса! Всі люди, котрі потрапили на виставку, пережили неймовірні почуття від перегляду полотен.  Побачене у салоні, протягом жовтня, принесло  багато позитивного у життя переселенців. Тут багато витворів мистецства, що надихають до прекрасного в жорстокій  реальності. Спасибі! Спасибі! За велику роботу й хвилини – щастя.

Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ