«Колобок»

Продовжуємо публікацію замальовок та репортажів  волонтера Оксани Кравченко «Моя Полтава - мої роки і спогади».

Мене часто запитують полтавці, чому я створила цей проєкт Казочка», адже це не лише для дітей, а й для дорослих.  Відповідь проста. У казках – велика духовна культура народу, яку ми збираємо по крихтах, і через казку розкривається перед нами тисячолітня історія народу.

Сьогодні у приміщенні бібліотеки-філії № 5 МЦБС, де завжди гостинно полтавцям та переселенцям,  ми подивилися виставу «Колобок» у рамках проєкту «Казочка», у прекрасному виконанні акторів Полтавського академічного обласного  театру ляльок Сергія Циби,  Андраіани Ерестенюк, Ольги Ісаєнко. Не буду переказувати сюжет, бо він відомий усім із дитинства. Колобок — персонаж однойменної східнослов'янської казки, зокрема й української, круглий виріб із борошна, що втік із дому та був, після зустрічі з кількома тваринами, з'їдений лисицею. Колобок — річ, яка має форму кола чи кулі, зокрема назва виробу з борошна (хліба, печива, вареника). В одному з українських варіантів казки Колобка замінює Коржик. Подібні за сюжетом казки існують в численних хліборобських народів: американська «Пряничний чоловічок», англійська «Джонні-пончик», подібні історії трапляються у скандинавських, німецьких, узбецьких, татарських казках. Фахівці знаходять глибокі сенси казки Колобок. Наприклад, деякі називають головного героя метафорою сонця. Дорогу, по якій котився Коболок, називають небом. У стародавні часи у людей не було карт і компасів, вони орієнтувалися по зірках і сонцю. Колобок - перше знайомство з небесним тілом, а також застереження для дітей про те, що сонце якось зійде за горизонтом.

Ми живемо у жахливий час. Але потрібно вірити, щоб вижити. Людина, яка вірить в казку, одного разу в неї потрапляє, тому що у неї є серце …Казка ніколи не повинна закінчуватися, навіть якщо дитинство пішло, а ми всі  стали дорослі, і світ інший, і небо інше, і нічого не можна повернути … Японці кажуть, що кожен раз, коли ти сумно зітхнув, від тебе тікає один бог щастя. Не лякайте богів, мої читачі! Навчіться радіти цьому непростому життю і створіть кожен свою казку.

Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ