Поділився спогадами

Продовжуємо публікацію нарисів та замальовок із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» нашої активної читачки і волонтера  Оксани  Кравченко.

Нещодавно відбулася перша  зустріч полтавського фотохудожника, публіциста та літератора Юрія Жолтишева із переселенцями з міст: Харкова, Лисичанська, Краматорська. 

 

Я знаю пана Юрія понад 30 років і завжди із ним цікаво спілкуватися, бо це ерудований і високоосвічений полтавець, не обділений талантами. У мистецькій крамниці «Сто доріг», де постійно проходять вечори та ранки творчої інтелігенції обласного центру, він щиро поділився спогадами про дитинство, в якому змалечку була література, адже читав з 4-х років, а в 5 вже складав казочки у дитячому садочку. До читання його заохочувала мама¸ вчителька молодших класів. А батько подарував двом братикам-близнюкам записнички, куди полтавські  школярики записували цікавинки на уроках в середній школі. Юра записував туди і свої перші оповідання. На двадцятиріччя випуску класу вони всі зібралися і Юрій прочитав уривки з тих записничків… Насміялися. Хоча класному керівнику було не до сміху… Розповів Юрій і про студентські роки під час навчання  на хімічному факультеті Харківського політехнічного інституту, коли відвідував літературну студію разом із братом. Теплими словами згадував керівника її  Григорія Михайловича, який писав мемуари про зустрічі із видатними людьми свого часу. А ще став активним відвідувачем студентського театру та студії гітаристів. У літстудії була практика давати творам студентів професійних критиків і сувору оцінку, щоб не росло графоманство. У колі всіх присутніх обговорювали проби пера.  У студентські роки писав оповідання про кохання. Згадав на зустрічі земляк, і про те, як у 2006 році працював керівником фотостудії в Полтавському палаці піонерів. А ще він очолював поетичну студію в цьому палаці тривалий час, а потім передав її Інні Дідик-Снарській, яка тоді приїхала із Білорусі, була нікому невідомою поетесою.

Деякий час він писав статті та оповідання у риболовецькі журнали, як, наприклад, «Рыболовный мир» та газети, як, наприклад, «Рибачок». За гонорари якийсь час  жив. Взагалі дуже полюбляє риболовство, проте не за саму рибну ловлю, а за моменти спілкування з живою  природою. Полюбляє наш сучасник і подорожі на річці Ворсклі на човні, катамарані та байдарці. Про це він згадує в своїй повісті та ряді оповідань. Серед них  - «Один в лісі» - спроба виживання однієї доби сучасного міського мешканця в природі без їжі¸ намету і лише з одним мобільним телефоном у середні травня. Такий експеримент провів автор самотужки і результат записав. Ще чесно  розповів про свої зустрічі з дикими тваринами ( вовк та медвідь).

Зустріч була цікавою і повчальною. Дякуємо пану Юрію за сердечність і щирість розповіді.

Оксана Кравченко  член НСЖУ та МСПУ