Ім’я Бориса Тена з того ж ряду, що й Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Микола Бажан, Максим Рильський, Григорій Кочур, Василь Мисик, Микола Лукаш… Саме ці майстри ознайомили українського читача з найвищими досягненнями світової літератури.
Поет і перекладач, колишній священик Української автокефальної православної церкви, член Спілки письменників України Микола Васильович Хомичевський, більше відомий під псевдонімом Борис Тен (Борисфен – антична назва головної ріки України – Дніпра) народився 9 грудня 1897 року в старовинному українському селі Дермані на Рівненщині. Село було одним із осередків української культури. Тут був монастир, на початку XVІІ ст. заснована друкарня, пізніше діяла вчительська семінарія.
Ще в юнацькі роки Миколу Хомичевського неймовірно вабили класичні мови. Майбутній перекладач мав винятковий талант до вивчення мов. Став у пригоді й певний збіг обставин. Математику в школі Миколі викладав німець. Латинську та грецьку мови він вивчив у середній класичній школі, а французької навчився від дядька, який свого часу емігрував до Франції. Англійської навчився від другого дядька, який повернувся з Америки, де жив в еміграції. А ще поруч з Хомичевськими мешкала польська родина, а в сусідньому селі жили переважно чехи. Тож Микола ріс і навчався в оточені людей різних національностей, знайомлячись з різними мовами та різними культурами.
Розпочав свою літературну діяльність Микола Хомичевський ще в 1920-ті. Саме тоді літератор служив ще й священником УАПЦ (спершу в Софіївському соборі, потім у церкві Петра й Павла, що на київському Подолі, зруйнованій у 1930-ті). На відміну від більшості кліру УАПЦ, у 1930-ті письменник вижив, і навіть відносно «дешевою» ціною. Він «усього-навсього» мусив упродовж 1930-36 років поневірятися на засланні на Далекому Сході , але зате не потрапив під криваві жорна, які саме тоді змололи в Україні майже всіх священників і весь єпископат автокефальної церкви. Потім була страшна II Світова, служба у війську, полон. Житомир став містом, в якому Борис Тен виявив себе неперевершеним перекладачем класичної давньогрецької літератури. В 1963 вийшла «Одіссея», а через 15 років і «Іліада» (1978). Літній перекладач дуже боявся не дожити до завершення своєї праці, але йому судилося отримати за неї за життя навіть належне вшанування - літературну премію ім. М.Рильського за досягнення в галузі художнього перекладу (1979). За гнучкістю українського гекзаметру, за його ритмікою переклади Бориса Тена можна вважати взірцевими.
В фонді бібліотеки-філії № 5 є твори давньогрецької літератури в перекладах Бориса Тена. Запрошуємо до читання!
Немає коментарів:
Дописати коментар