З 70-х років минулого століття, після забудови мікрорайону Алмазний, стали освоювати новий мікрорайон, де росли фруктові сади радгоспу ім. Шевченка Полтавського району. Звідси і походить назва Сади, далі за ним, через дорогу побудували ще один новий мікрорайон – Сади-2. Та, щоб задовольнити потреби полтавців, будівництво ведеться далі і забудовується нова ділянка, яку зразу ж назвали Сади-3. І тоді згадали, що на цьому місці колись було село Огнівка. Тоді і назвали мікрорайон Сади-3 Огнівкою.
Що ж означає ця назва? Мабуть, щось пов’язане з вогнем. У сиву давнину ця віддалена місцевість поросла дубовими та кленовими гаями з широкими галявинами, укритими високими травами і ставками. Старожили розповідали, що у ніч на Івана Купала молодь проводила тут свято з розведенням багаття та різними веселощами. Вогнища, які палали до ранку, було видно здалеку. Звідси начебто і походить назва Огнівка. Чи так це, стверджувати не можна, але відомо, що на карті Полтави за 1900 рік ця місцевість позначена під назвою хутір Огнєв. Кому ж належить це прізвище?
Іван Огнєв був першим директором першої Полтавської гімназії і попечителем повітових училищ Полтавської губернії з 1806 по 1831 роки. З перших днів 1806 року він активно стає до роботи. На той час в Полтаві існували єдине повітове училище та кілька церковно-парафіяльних шкіл. Завдяки високим організаторським здібностям нового керівника освіти у 1808 році вже відкрилася перша гімназія і пансіон для дворянських дітей. Для цього керівництво губернії придбало кілька дерев’яних будинків, але вони були старі. І ось у 1822 році над Полтавою пронісся великий буревій, який ламав дерева та руйнував будинки. Під час негоди були сильно пошкоджені будівлі гімназії, а також флігель, у якому мешкав із сім’єю сам Огнєв. І тодішній губернатор Полтави вирішив віддати під гімназію двоповерхову будівлю на Круглій площі, де містилась Полтавська поштова контора (нині ПМШМ «Мала академія мистецтв» ім. Раїси Кириченко). Крім того освітянин займався викладацькою діяльністю. Усі три губернатори, при яких Огнєв працював, були задоволені його ставленням до роботи. За плідну бездоганну службу був відзначений високими державними нагородами, його ім’я внесли до книги дворянського родоводу Полтавської губернії, що стало значною відзнакою за його внесок у розвиток освіти Полтавської губернії.
Весь цей час Огнєв мешкав з родиною в казенних приміщеннях, але мріяв мати свою окрему садибу. Для цього він збирав кошти і підкуповував землю на околиці міста. Щось значне побудувати не зміг, бо ввесь час віддавався роботі. А в 1832 році був призначений на іншу посаду і виїхав з Полтави. Але син Герман продовжив справу батька, працюючи в гімназії і родина Германа Огнєва стала забудовувати хутір на землі, придбаній батьком. Там стали заселятись люди, хутір розростався, довкола була чарівна краса, яка вабила і милувала. Пройшло багато часу, а для нас ця родина залишила по собі пам’ять у назві одного із затишних мікрорайонів Полтави – Огнівки.
Немає коментарів:
Дописати коментар