Забутий нині Олесь Юренко та його дружба із Олесем Гончаром

Продовжуємо публікацію нарисів та кореспонденцій волонтера  та активної читачки Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».

Олесь Юренко – український поет, прозаїк, журналіст, уродженець Миколаєва. Він у 1932 році закінчив Полтавський індустріальний технікум. Першу повість – «Стокозове поле» – про Голодомор опублікував у 1933 році, коли працював секретарем редакції «Розгорнутим фронтом».

З 1941 по 1945  був на радянсько-німецькому фронті. Після демобілізації працював у редакціях газет «Зоря Полтавщини» й «Радянська Україна», очолював літературне об’єднання «Ворскла», що виросло з літературного гуртка, утвореного при газеті «Зоря Полтавщини» у 1947 році. Він є одним із організаторів та  був першим директором музею Давида Гурамішвілі в Миргороді. З 1957 до 1966 рр. очолював Полтавську організацію Спілки письменників України. Але нині це ім`я незаслужено забуте. Саме йому присвятили зустріч у літературному проєкті «Зустрічі біля джерела Марусі Чурай». ». Світлана Михайлівна Капко, науковий співробітник наукової бібліотеки Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, розповіла  переселенцям із Харкова та області про Олеся Юрченка, поета і журналіста, друга Олеся Гончара, про їх емпатичний зв'язок, а ще про фонд Олеся Юренка, який передав його син Юрій, що знаходиться нині у науковому архіві цього закладу культури.

Після закінчення Бреусівської семирічної школи Козельщанського району на Полтавщині Олесь Гончар (саме так він став тоді підписувати свої кореспонденції") рік працював у газеті "Розгорнутим фронтом". Олесь Юренко пізніше згадував, що новачок "якось одразу прилучився до роботи, весело так, усміхнено, просто ніби був він серед нас не новачок, а старожил. Трудився невтомно, багато, — як на свої п'ятнадцять літ, то дуже багато! І хоч би як рано-ранісінько я прийшов на службу, а на столі вже лежали опрацьовані ним сількорівські дописи. І не пам'ятаю жодного випадку, щоб котрийсь із них доводилося повертати на доробку". Саме тоді розпочалася професійна журналістська діяльність Олеся Гончара. Щоправда, сам письменник суворо оцінював свою довоєнну творчість, у тому числі й журналістську.

Щира і прониклива бесіда пані Світлани, пересипана унікальними цікавинками науковця, запала у душі переселенців, а почута інформація розширила їх уявлення про письменника Олеся Гончара і дружбу на все життя між цими творчими людьми взагалі.

Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ