Жіночі прикраси: вишуканість витримана часом

Ви прекрасні! Це не просто гарні слова. В кожній людині є щось прекрасне: очі, руки, волосся, голос, душа, мрія…

З 1995 року в день краси (на початку вересня) у світі особливо вітається все гарне, прекрасне, що приносить естетичне і моральне задоволення. Ми бачимо красу всюди – в людях, у сході сонця, у квітах, у витворах мистецтва. Міжнародний день краси – це подія, яка не лише підкреслює важливу роль beauty – індустрії в сучасному світі, а й присвячена красі у всіх її проявах – від зовнішніх до внутрішніх.

Ніхто не забороняє нам насолоджуватись принадами цього світу, особливо красою природи. Ми можемо помилуватись красивими пейзажами, тваринами, деревами чи навіть іншими людьми. А в сучасному світі доступними є красиві фотографії, вироби народних сучасних майстрів, тощо.

Авжеж, найціннішою є природна краса і не тільки довкола нас, а й у кожній людині. Красою може бути не тільки молодість, а й розумна та зріла старість. Сила і мудрість краси у тому, що вона надихає митців на нові сюжети й полотна, несе позитивну і гармонійну силу, а також світлі емоції.

Україна – країна з найкрасивішим національним костюмом. Вишиванками та яскравими вінками захоплюється увесь світ. Але наряд неможливо уявити без аксесуарів. Саме вони «відповідають» за колорит. Буяння фарб, різноманітність форм, оригінальність, ідеальне виконання – все це етноприкраси.

Українки вміли себе прикрашати і не абичим, а прикрасами з дорогих та цінних матеріалів – коралами, перлами, бурштином, сріблом та золотом. Прикраси для українських жінок були не просто аксесуарами, а цінними речами, які берегли та передавали у спадок. З незапам’ятних часів жінки носили  сережки, каблучки, намисто. Кожна намагалася підкреслити свою індивідуальність, показати свій художній смак, а іноді і вказати на матеріальне благополуччя родини. Призначення прикрас було різним: для привертання уваги до себе, для створення додаткового ефекту костюма, для захисту від злих чар і сил.

Українські традиційні прикраси мають свої стилістичні риси та характеристики – матеріал, композицію, оздобу. Вони витримані, завершені часом і не потребують вдосконалення. Такі речі поза трендом та часом, і вартують збереження та відтворення у їхній первинній естетиці, їх можна природно і красиво адаптувати до сучасності, зберігаючи традицію.

Українські жінки завжди  любили  носити прикраси. Найбільш цінними вважалось  коралове намисто. Українське традиційне намисто вирізняє з-поміж інших те, що намистинки в ньому укладали від найдрібніших по краях до більших по середині. Корали привозили в Україну з Середземного та Червоного морів. Найдорожчими були корали червоного кольору. Кількість коралового намиста на жінці вказувала на її соціальний статус. Намисто могло налічувати до 35 низок та коштувало як пара волів або й хата. А селянки надзвичайно вміло поєднували з коралами перлові намиста. Подаровані парубком корали були знаком дуже серйозних намірів і великої любові. Намиста з перлів та гранату були поширені у колах міщан. Прикраси з бісеру носили в комплекті з іншими намистами, ними прикрашали  шию і доповнювали зачіску. Дукач, як і нагрудний хрест, був центральною фігурою комплексу прикрас. Особливо багатою була традиція на дукачі на Полтавщині.

В Україні вважалося мало не гріхом не носити сережки жінкам до 30 років, тому дівчаткам пробивали вуха вже з другого року життя. Найпоширенішою формою сережок були півмісяці різного розміру і з різним оздобленням. Сережки у формі квіточок називали маківками, книшиками, часто такі сережки були двоярусними, тобто мали ще й підвіски, які називали телібонами. Народних назв сережок є дуже багато - ріжки, калачики, змійки, п’явочки, уточки. 

Каблучки також користувались великою популярністю серед українок. Їх робили з латуні, бронзи, срібла, часто вони були оздоблені не коштовним камінням, а кольоровими скельцями, емаллю або вирізьбленим візерунком. На Волині дівчата носили каблучки мало не на кожному пальці.

Звідки бере свій початок ювелірна історія? Коли з’явилися перші сережки та каблучки? Носити золото чи срібло?  Мушлі у намисті, браслети з ікла мамонта, підвіски – зуби чи кістки тварин. Цікавинки про перші жіночі прикраси. Відповіді на ці та багато інших запитань ви можете знайти, завітавши до бібліотеки-філії №5.

Ювелірні вироби сьогодення поєднують у собі традиції та сучасні технологічні рішення. Прикраси у ХХІ столітті стали невід’ємною частиною чоловічого та жіночого образу. Це -  спосіб виразити себе. У виробах дедалі більше цінуються самобутність та індивідуалізм. Популярними стають вироби з рельєфними візерунками та об’ємними елементами.

 Етнічні прикраси – сучасний тренд. Однак українці із задоволенням носять символічні аксесуари, не лише віддаючи данину моді.

Сучасні прикраси все більш функціональні, вони можуть змінювати форму, розмір, доповнюватись декоративними елементами. Сучасна мода зберігає широкі можливості для самовираження. У цьому головна відмінність сучасної епохи від минулих років. Прикраси вже є повсякденною річчю, що увійшла в звичку.

Ювелірні вироби із срібла чи золота є чудовим доповненням  до будь-якого образу, адже додають йому чарівності та стилю. Прикраси роблять нас привабливішими, їх переваги неоціненні. Сучасні каблучки, сережки, браслети та намисто дивують своєю розкішшю та красою.