Фольклор про вишиту сорочку

Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко у циклі «Моя Полтава – мої роки і спогади».

У січні розпочався новий проєкт для переселенців та полтавців під назвою  «Про українську культурну спадщину» разом із відділом етнографії найстарішого  закладу культури Полтавщини, який продовжився у лютому.

У бібліотеці № 5 ми прослухали бесіду Марії Пісцової, завідувача відділом етнографії Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, де вона зробила загальний огляд малих жанрів української усної народної творчості.

Пані Марія сказала, зокрема:» Яскравим та самобутнім явищем культури, яке розвивалося, удосконалювалося протягом багатьох століть, є українська вишита сорочка та народний одяг у цілому. Вона передавалася з покоління в покоління, з роду в рід, зберігалася як реліквія. Вважалося, що вишиванка, виготовлена під пісенний супровід, принесе її власникові довголіття, щасливу долю і вдалий подружній життя. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається у народних наспівах, зокрема відомості про сировину, особливості виготовлення та оздоблення одягу, носіння та збереження, використання у родинно-календарній обрядовості. Традиційне українське вбрання найдовше затрималося у північній частині губернії: Гадяцькому, Лубенському, Лохвицькому, Зіньківському, Миргородському повітах. Після мови народне вбрання – найважливіша етнічна прикмета. Дитяча, жіноча та чоловіча вишиванки набувають не лише ідентифікаційного статусу, репрезентанта у галузі культур, а й органічного одягу високої мистецької естетики, родового оберегу, предмета національної гідності українців».

А ще на заході йшла мова про народні прислів'я, приказки та повір’я про сорочку та українську вишиванку. До речі, на Західній Україні приказки, як і прислів'я, називаються одним загальним словом — «приповідки». Вишиванка вишивається, щоб захистити. Колись це був свого роду оберіг, особливо для дітей. Зараз це оберіг для усіх українців. 

«Украї́нський фольклоор — усна народна поетична творчість українського народу у своїй сукупності, а саме з притаманними їй жанровими, регіональними та іншими особливостями, в історичному розвитку; невід'ємна складова національної культури, зокрема української народної культури; основа духовної культури українців», -  так розпочала свій виступ пані Марія у бібліотеці. № 5.

Ось деякі з народних прислів'їв, приказок..

Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати — буде чим гостей шанувати.

Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку — на багатство.

Якщо сорочку прогризли миші — в ногах буде слабість.

Хата без рушників, що оселя без дітей.

Як неділя, то й сорочка біла.

Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.

В сорочці народився (так казали про людину, яка пережила страшне лихо чи хворобу).

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

У кого мати рідненька, у того сорочка біленька і голівка гладенька.

Якщо зачепив і роздер сорочку — можеш зганьбитись.

Хто має дочки, той ходить без сорочки, а хто має сини, той готує сумки.

Хай стелиться вам доля рушниками.

Переселенці із Харкова, Лозової, Лисичанська та Новоайдара дуже вдячні пані Марії за грунтовну бесіду про фольклор України, а бібліотекарям бібліотеки-філії № 5 за організацію такого чудового заходу, який ще більше розкриває красу полтавських традицій та народної творчості нашого пісенного краю.

Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ