субота, 10 лютого 2024 р.

Про сольний концерт Руслана Христиченка

Продовжуємо публікувати матеріали із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» волонтера зі стажем Оксани Кравченко.

Цими днями побувала у Полтавській обласній філармонії  на сольному концерті лауреата Всеукраїнської премії імені Олександра Білаша Руслана Христиченка під назвою «В ЄДИНОМУ ПОРИВІ». Знаю та ціную не одне десятиріччя талановитого співака, педагога й артиста Руслана Христиченка. 

2024 рік – рік 20-ти річчя його творчої діяльності. На концерті прозвучали добре відомі твори класичної музики  у супроводі камерного оркестру ім.Д.Ахшарумова та концертного ансамблю «Чураївна». У концерті брали участь талановиті колеги: заслужена артистка України Олена Шевченко та заслужена артистка  України Тетяна Садохіна,  композитор і музикант Олег Павленко, тріо бандуристок «Вишиванка». Пан Руслан ініціював , щоб співати з усіма колективами та артистами  на своєму неперевершеному сольному концерті. Ми відчули багатогранність  таланту нашого земляка. Хоча творчі тандеми непрості для співаків, тут почули блискучі та довершені.

Арії з опер, відомі італійські пісні, котрі у всіх на слуху, українські народні пісні та сучасні естрадні яскраво розкрили самобутнє дарування Руслана Христиченка, співака з чистим, красивого тембру голосом. В його голосі чудово поєдналися технічність, сила і теплота, світлий тембр. Він філігранно відкриваєте найпотаємніші куточки душі своєю манерою виконання. Пан Руслан  тонко відчує та зворушливо співає.  Природна музичність  у полтавця доповнюється вимогливим смаком і відчуттям ансамблю, виробленими роками. Свій досвід він щедро передає молодим, тому  і на цьому концерті було багато студентської  молоді. Так,  наприклад, історичну пісню »Ой, чий то кінь стоїть» Руслан Христиченко заспівав разом із тріо «Вишиванка», показавши характер українців, доброту та душевність, та веселу вдачу. І це символічно, адже  кінь уособлює для українця вільне життя, нескорений дух, стриманість дій та вчинків. Коня високо шанували українські козаки – останні лицарі військової касти.

Цей концерт став незабутньою подією для справжніх любителів вокалу і української народної музики. Це  було свято для тих, хто любить і цінує справжню українську культуру. Після кожного виступу  був шквал безупинних аплодисментів, квіти, вигуки «браво».

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ


 

Немає коментарів:

Дописати коментар