Полтавський академічний симфонічний оркестр відроджує національну пам`ять

Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера зі стажем Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».

У травні 2024 року розпочався 4-й проєкт із Полтавським академічним симфонічним оркестром під назвою «Забуті імена великих полтавців на музичній мапі світу», завдяки Богдані Громцевій , заступнику директора цього закладу. Нещодавно ми побували на концерті, присвяченому 130-ти річчю від дня народження Дмитра Тьомкіна, який узяв участь у створенні 136 фільмів, а до 121 картини написав музику, у 14 картинах зіграв самого себе. У написанні музики для кіно й телебачення співпрацював із режисерами Ф. Капра, Г. В. Гоуксом, А. Гічкоком та іншими.

Дмитро Зиновійович Тьомкін народився у Кременчуці 10 травня 1894 року в єврейській родині. Його батько, Зіновій Іонович Тьомкін був лікарем і на початку 1890-х років відкрив медичну практику в Кременчуці Полтавської губернії. Одружився з Марією Давидівною Тартаковською — представницею однієї з найвідоміших єврейських сімей міста. Рідний брат Марії (дядько Дмитра) Мойсей Давидович Тартаковський — був відомим у місті зубним лікарем. Марія Тартаковська була вчителькою музики, викладала гру на фортепіано. Саме вона давала перші уроки музики маленькому Дмитрові. Про це на початку концерту розповіла блискуча ведуча Аліна Синяговська. У 1907 році, у тринадцятирічному віці став студентом Петербурзької консерваторії. Там він навчався по класу фортепіано у Фелікса Блуменфельда та Ізабели Венгерової, а по класу композиції — в Олександра Глазунова. А заробляв собі на прожиття уроками музики та супроводженням німих фільмів (що дало йому перший досвід у кіномузиці), а у вільний час відвідував славетне кабаре «Бродячий пес», притулок богеми та модерністів (товаришував з  співучнем Сергієм Прокоф'євим та відомим танцівником Михайлом Фокіним. Саме у цьому кабаре він вперше познайомився з американською музикою — «Alexander's Ragtime Band» Ірвінга Берліна та іншими творами у стилі регтайму, блюзу та раннього джазу. Після подій 1917 року Тьомкін на службі в політуправлінню Петроградського військового округу брав участь у підготовці та музичному оформленні більшовицьких свят, зокрема першотравневої «Містерії звільненої праці» та масштабної інсценізації «Штурм Зимового палацу» (7 листопада 1920), в якій було задіяно понад тисячу виконавців, серед них 500 музикантів. Однак  життя в більшовицькій Росії давало небагато надії на успіхи в музичній кар'єрі.  Тьомкін незабаром покидає Петербург.

1921 року Тьомкін виїхав до Берліна, де тоді мешкав його батько, що працював асистентом у знаменитого Пауля Ерліха (до речі, інколи можна зустріти твердження, ніби рік народження Дмитра Тьомкіна — 1899, але ця помилка трапилася через те, що батько навмисне сфальшував дату у Дмитровому паспорті, щоб приховати свій справжній вік від своєї другої жінки). У Берліні молодий піаніст брав уроки у Ферруччо Бузоні та його учнів Еґона Петрі й Міхаеля фон Цадори, а 1924 року виїхав на гастролі до Парижу, а звідти, за рекомендацією Федора Шаляпіна, — до Сполучених Штатів, де спочатку акомпанував балетній трупі, в якій зустрів свою майбутню дружину Альбертину Раш. Від початку тридцятих років він стає одним з провідних композиторів Голлівуду. Особливий успіх мала його музика до «ковбойських» фільмів, вестернів. На запитання, як людина зі слов'янських теренів може так добре відчувати й втілювати в музиці поезію рівнин американського Заходу, композитор відповів, посилаючись на своє походження з України: «Бо степ є степ!» (варто підкреслити, що він вжив не звичне для Америки prairie, а слово українського походження steppe). Під час Другої світової війни Тьомкін написав музику до кільканадцяти документальних стрічок, за що мав спеціальну нагороду від американського військового міністерства.

Тьомкін не тільки писав кіномузику, але й виступав як продюсер (відомий у колишньому СРСР вестерн «Золото Маккенни», 1969 р.). 1967 року, поховавши кохану дружину та переживши напад грабіжників, Тьомкін виїхав до Європи, де й мешкав до кінця свого життя Композитор був  нагороджений двома французькими орденами Почесного легіону (кавалер та офіцер ордена) та іспанським Хрестом кавалера Ордена Ізабели Католицької. От таке непросте життя нашого видатного земляка.

На  травневому концерті  Полтавського академічного симфонічного оркестру вперше  так повно прозвучали твори цього прекрасного і забутого композитора золотої ери Гіллівуда,  чотирикратного лауреата премії «Оскар». Я слухала чарівні мелодії у довершеному виконанні наших музикантів під орудою Єлізара Пащенка і згадувала своє дитинство… Пригадуєте епізод із фільму "17 миттєвостей весни", коли керівники німецької розвідки переглядають кадри американської військової хроніки? З екранів тоді теж лунала музика Тьомкіна, бо під час війни він писав її й для пропагандистських кінострічок американської армії. Серед робіт Тьомкіна 1930-х років виділяють його обробку музики Штрауса для фільму "Великий вальс" (1938р.), присвяченого великому австрійському композиторові. Цей фільм теж подивилися будучи школяркою.

Море спогадів подарував симфонічний оркестр того вечора полтавцям і переселенцям. Я дивилася, як у людей сяяли очі, розгладжувалися зморшки і на вустах гралися посмішки. Віват артистам Полтавського академічного симфонічного оркестру під керівництвом диригента Єлізара Пащенка! Робіть іще такі вечори, адже ними даруєте людям молодість, повертаєте в дитинство і люди стають трішки щасливими... 

                          Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ