«Цар Плаксій та Лоскотон» вперше в Полтаві на сцені театру ляльок

Продовжуємо публікувати матеріали Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Сьогодні поговоримо про нову виставу Полтавського академічного лялькового театру.

Оригінальна казка «Цар Плаксій та Лоскотон» за  римованим твором нашого земляка Василя Симоненка, котрого вбив російський імперіалізм,  вперше поставлена у Полтаві на День захисту дітей.  Поставила цей твір режисер Олена Суптеля,  випускниця Харківського Національного університету мистецтв імені Івана Котляревського, яка 5 років  актрисою пропрацювала у Полтавському академічному  обласному  театрі ляльок. 

Це її дебют, як режисера в театрі. Нині вона  артистка-ляльковод першої категорії. У 2015 році  створила молодіжний театр «ТАКТ» в Полтаві. Вистави цього колективу полтавці бачили у Палаці залізничників, літературно-меморіальному  музеї В.Г. Короленка, у Полтавському ляльковому театрі.  До творчості   Василя Симоненка пані Олена звертається вдруге.  Вперше полтавці побачили біографічний ескіз «Перехожий» за твором поета  В. Симоненка  в приміщенні музею письменника-демократа В. Короленка. Олена Суптеля за фахом режисер драматичного театру. Їй було складно та цікаво працювати з людьми. Адже до кожної треба знайти свій підхід, щоб людина розкрилася. Тут пані Олена базується на своєму досвіді роботи в театрі, бо немає професійної лялькової освіти. У Василя Симоненка багато звертань від автора  і їх потрібно було перекласти на мову сцени, щоб не автор говорив, а персонажі самі від себе.  Фактично тут сусідують поезія та проза. Дописані політичні моменти.  У п`єсі О. Суптелі  з`явилися і нові персонажі. Це Баба (Андріана Єрстенюк) і Дід (Денис Карташов). Є ще  2 жаби. Царя Плаксія грають Микола Вітрюк та Олекса Баришніков.  Роль Лоскотона  виконує Сергій Мамон. У царя 3 доньки: Нудота (Юлія науменко), Вай-Вай (Андріана Єрстенюк), Плакота (Юлія Науменко). Капітан Макака (Денис Карташов). Солдати – забіяки-сльозівці царя, котрі відправляються на пошуки Лоскотона.   Музику до вистави написав композитор Сергій Бригида. А за ескізами  художника  В`ячеслава Самсонова у наших цехах зроблено декорації та ляльки. Вистава вийшла сучасна і дуже актуальна.

Казку «Цар Плаксій та Лоскотон»  Симоненко створив дуже швидко – за одну ніч. Він написав її для свого маленького сина Лесика.  « Цар Плаксій та Лоскотон" Василя Симоненко була опублікована у 1936 році. В творі розповідається про життя в країні Сльозолий, про жорстоке правління царя Плаксія, виклик та боротьбу народних мас – простих людей – із утисками, несправедливістю, стражданнями та про перемогу над тиранією. Цей твір нині є в шкільній програмі для учнів 5 класу. Цар видав укази, які забороняли людям сміятися, звелів, щоб всі діти в країні плакали, бо він любив пити дитячі сльози. Цареві гвардійці «хапали і нагайками шмагали» всіх, хто сміявся. Лоскотон не може не подобатися тим, що сильний у своїй правоті, він бачить людей такими, якими вони є насправді, розуміє їхні проблеми, вміє розрадити у скрутні часи. Мабуть, саме тому він не залишається довго наодинці з негодами.  Ця казка актуальна нині, через ті нелегкі часи, що переживаємо зараз. Переживання у дітей одні, а у дорослих інші.  Конфлікт твору полягає в тому, що Цар п`є сльози, а Лоскотон смішить. Це інтерактивна вистава. Лоскотон спілкується з глядачем і саме маленькі  глядачі допомагають його звільненню із в`язниці. Олена Суптеля зауважила на завершення нашого спілкування:» У будь-якій ситуації треба знаходити в собі можливість посміятися, хоча б посміхнутися, як це робить наш головний герой Лоскотон. Адже сміх і добро врешті-решт перемагають темряву».

Однієї червневої  днини відбулося 3 вистави. Перша та друга пройшли в малій залі. А остання – у великій залі.

Ця казка навчає нас тому, що сильніший не той, хто цар, а той, хто має багато друзів, за кого народ. А якщо придивитися ще уважніше, то легко побачити людей, які стали прототипами царя, його синів та дочок, старого дядька Лоскотона. Прототипами героїв казок Василя Симоненка стали реальні люди, а його творчість залишилась нам у спадок і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, уболівати за долю своєї Батьківщини.

Оксана Кравченко , член НСЖУ та МСПУ