Серед оповідань О.Генрі дуже важко вибрати найкраще, всі вони по своєму шедеври.
Але одне все ж для мене було втіленням літературного генія автора – це «Улісс і собачник». У ньому сплелися найкращі творчі риси О.Генрі: тонкий, вишуканий гумор, інтелектуалізм (сюжет адаптує міф про Улісса і Церцею до реалій життя сучасної автору Америки), влучність епітетів і порівнянь: «Цю собаку звуть Пушок… кривоногий, товстозадий холодець…, він спить з Марілою у ліжку», і як завжди несподіване закінчення «Квиток до Денвера» – «Давайте два - закричав собачник.»
Надзвичайно смішний випадок: собака не друг людини, а її господар.
Євген Чумак, читач бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар