"І нехай би обірвалося не повною мірою прожите мною життя, нехай би я ніколи не пізнала в серці своєму почуття того, що називалося коханням, але я була би вільною від цієї клітки, просоченої запахами тварин і нечистотами, в яку нас зачинили й позбавили свободи."
Історії авторки Дарини Гнатко завжди змушують замислитися над важливими темами в житті.
Як сказав мій друг:
"Є улюблене, і є найкраще, але вони відрізняються одне від одного, тим що улюблене ти носиш під серцем, а найкраще зберігаєш у пам'яті."
Вона на реальних подіях, і дуже багато в ній трагічних подій, що стикаються з сьогоднішнім днем.
Військовими діями, жахливими смертями, порожніми очікуваннями на те, що ця епоха страждань коли-небудь буде закінчена (?).
В основу цієї історії покладено біографічні записи в щоденнику української дівчини на ім'я Еуженії (Євгенії), яку у свої 20 років було насильно відірвано від рідного дому, краю, землі - руками німців (нацистів).
Дівчину ледь не зґвалтували в тому поїзді, куди всіх нещасних і голодних українців везли на вірну смерть, у табір Освенцим.
Вона втекла і опинилася в Польщі.
Де її і знайшов пес, вірний друг своєї людини, яким виявиться лікарем і заодно судженим Еуженіі.
Анджей (Андрій, українською мовою) виходить за дівчину, допоможе звикнутися з менталітетом і культурою своєї країни, але за той час, який буде виділений двом закоханим серця вже принесе за собою нову біду.
В особі його рідної тітки, яка здасть німцям Євгенію, щоб ті не вбили її рідного племінника, за допомогу українці.
У підсумку жінку розстріляють.
Головну героїню відправлять на примусові роботи, а там і смерть.
Коханого теж, але спочатку поексплуатують як медика з метою дослідів над людьми.
Вони будуть разом, зможуть уберегти своє кохання до самої Перемоги над фашизмом.
Але скільки ж таких нещасних (уже мертвих), як наші головні герої, не зазнали такого гарного почуття як Кохання?
Виокремлю для себе якраз і другорядну пару, яким було дано на короткий час прожити ці почуття, не боячись більше вмирати з образою і думкою:
"За що нам такі незаслужені випробування, Господи?"
Цією парою є вороги різних народів.
Єврейка Ревека і німець Ріхард, які набагато цікавіші та за долею ближчі.
Ревека допомагала головній героїні Евгенії не зламатися в концтаборі, коли в самої насильно і на очах відібрали батьків, брата - отруївши отрутою "Циклон Б", а там і спаливши в газовій камері.
Ріхард був офіцером німецької армії, йому було дано завдання, в якому приймати людей, сортуючи їх на смерть і на робочу силу, він мав і вбивати маленьких дітей, якщо вони не підпадали під категорію арійської зовнішності.
Цього він не робив, але потихеньку виносив немовлят у своєму пальті, з того табору Смерті.
Багатьох дітей він врятував, хоч і під його командуванням помирали люди.
Врятував він єврейку Ревеку, але на час.
На жаль, не судилося їм бути разом, як нашим головним героям, до кінця життя.
Він помер від сухот.
А її спалили в газовій камері, а до цього Ревека втратила кровиночку під серцем, від коханої людини.
Дуже сумний кінець.
Чотири нації.
Україна.
Польща.
Ізраїль.
Німеччина.
Вороги один одному, але насправді щиро спраглі миру навколо себе і для себе особисто завжди.
Таких одиниці.
І їх не зломити.
Альбіна Діденко, користувачка бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар