У грудні цикл «Моя Полтава - мої роки і спогади» нашої читачки Оксани Кравченко продовжується. Розмова піде про секрети довголіття і здоров`я.
Серед полтавців є немало людей-винахідників. Один із них - Анатолій Олександрович Голєв, нині проживає у мікрорайоні Алмазний, який закінчив Київський технікум радіозв’язку, Харківський гірничий інститут, кандидатську дисертацію захистив у Інституті гірничої справи ім. О.О. Скочинського.
Він розробив особливий апарат «Біокоректор», що допомагав зняти порчу, прокляття, усілякий негатив із людини, і два десятиліття, у приватному порядку, лікував людей і вилікував 20000 із різних республік колишнього Радянського Союзу . До нього у 70-ті роки ХХ ст. стояла черга щодня, де б він не працював у Полтаві. «Біокоректор» - це такий спеціальний ящик, як холодильник, зроблений-із металу, а зверху покритий фанерою. Ящик емітує електрон. Треба жити в такт з гравітаційним полем Землі, цьому сприяє цей прилад, настроює гени людини. У цьому ящику люди пригадують своїх кривдників, взагалі минуле. Одна жінка з сином приїхала аж із Сибіру до полтавця. Знаходячись у ящику, вона пригадала свої пологи: хто де стояв, як все проходило… Обоє були хворими і відновилися після лікування. Чим гірше людина почувається під час сеансу у цьому ящику, тим потім їй стає краще. Треба витерпіти певний час перебування у ньому і декілька разів. Не всі можуть провести 40 хвилин у ящику, настільки болючими бувають спогади. Проте ті, хто протримався 40 хвилин, виліковуються... Каміла Федорівна, дружина Анатолія Голєва, після операції пройшла 4 сеанси у ящику і почала ходити, покращився сон, спала температура. А Голєв і досі сидить щодня у цьому ящику і прекрасно себе почуває. Звернулася якось одна жінка до Анатолія Олександровича, після розлучення. Ящик «показав» її чоловіка, який знущався над нею. Вона посиділа в ящику і за тиждень сеансів, допоміг заспокоїтеся. Син винахідника Артур 20 років сидів у цьому ящику, бо у нього розвинулася астма, після спасіння друга, котрий тонув у ставку.Ось його поради полтавцям:
«Треба спокійно ставитися до цього вірусу, бо він не доказаний. Не слухати жахіть по телевізору, радіо. Аналізувати усю інформацію, пропускаючи її через сито. Якщо науковці зі світовим ім`ям за ці місяці карантину нічого не сказали про нього, не розробили вакцини, то це означає, що нічого й робити. Цей вірус не існує в природі. Пам’ятайте, що від паніки більше загрози життю, аніж від самої хвороби. Головне сьогодні для людей - рухатися, а не сидіти біля комп’ютера чи телевізора. Я розробив собі маршрут руху і щодня роблю 10 км пішки. Мені 83 роки і це краще в моєму віці, аніж бігати. Протягом маршруту заходжу в магазини, щось купляю. Маску не ношу на вулиці, лише одягаю в магазинах. У Ізраїлі живуть мої однокласники і там ніхто маски на вулиці не носить, і все працювало і працює. Маска заважає нормально дихати при ходінні здоровим, а хворим і поготів. А чисте повітря - це велика справа в профілактиці усіляких захворювань. Нині обов’язково повинні бути в раціоні молочні продукти. Я щодня п`ю молоко, можна замінити його кефіром, кисляком і треба їсти сир. Не потрібно забувати і про рибу. Я обідаю оселедцем з картоплею. Їжте рибу, яку дозволяють ваші гроші, але часто. І останнє, налаштовуйтеся на позитив із самого ранку, незалежно чи йде дощ, чи на вулиці спека. Вірте у свої сили.»
Оксана Кравченко, член НСЖУ, МСПУ
Бібліотека не несе відповідальності за зміст статті. Думка бібліотеки може не збігатися з авторською.
Немає коментарів:
Дописати коментар