Мистецька сторінка "Українське бароко - шлях художнього світосприймання"

Слово «бароко» в перекладі з італійської означає дивний, химерний. Бароко – це мистецтво, стрімка й вигадлива динаміка якого спрямована до Бога. Саме це визначення найбільш точно характеризує сам стиль. Бароко уособлює щось фантастичне: дивні форми поєднані з витонченістю, пишністю та оздобленістю.

Прийнято вважати, що батьківщиною цього стилю є Рим. В часи Відродження бароко набуло широкої популярності серед італійської знаті та церкви, тому і вважалось "стилем багатіїв", особливо через свою ошатність та пишність.

Отже бароко - це один із стилів у європейському мистецтві. Зародився він приблизно наприкінці XVI ст. та був доволі популярним до кінця XVIII ст. Кульмінація його розвитку припала саме на XVII століття, коли явище бароко стало розповсюдженим у більшості країн Європи. Відтоді його ознаки почали прокрадатись буквально у всі сфери культурного життя, починаючи від музики й літератури та закінчуючи архітектурою і скульптурою.

Вплив цього виду мистецтва на українські землі розпочався приблизно на початку XVII століття. Оскільки у ті часи Україна була поділена на Правобережну та Лівобережну, вплив західно-європейського стилю не був рівномірним. Найочевиднішим він був у західних областях, особливо в церковній архітектурі.

Перші архітектори спочатку робили копії італійських шедеврів, не маючи власного досвіду та бачення. Але згодом, завдяки таланту та ерудиції, наші майстри створювали вже власні проекти соборів витончених форм.

Щодо літератури… В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші. В Україні бароковими письменниками були Л.Баранович, І.Максимович, І.Величковський, С.Яворський, І.Величко, Г.Сковорода та ін. Козаччина вплинула на цей напрям: події визвольної війни під проводом Б.Хмельницького відтворилася в епосі, християнський та волелюбний козацький дух – у пафосі, характерність вдачі - у стилі.

Українська музика доби бароко — найвище досягнення національного мистецтва. Отже, провідним жанром став багатоголосий партесний хоровий концерт (церковне хорове багатоголосся) із восьми - двадцяти самостійних партій. Помітну роль у його поширенні відіграли братські школи. Цю течію представляли композитори Є. Завадовський, М. Замаревич, І. Зюска, І. Календа, К. Коньовський та ін. 

Інструментальна музика не досягла такого рівня, як хоровий партесний спів. У середині XVIII ст. поширення набув романс - жанр камерної вокальної музики. Пісні-романси виконувалися в супроводі фортепіано або гітари. Популярними стали романси "їхав козак за Дунай" С. Килимовського, "Всякому городу нрав і права" Г. Сковороди.

Тож, українська культура XVII—XVIII ст. — це одна з найважливіших епох національної історії. У період українського бароко з'явилися нові міста, значного розвитку набули освіта, друкарство, зародилася професійна музика, популярністю користувався шкільний театр, а мистецтво та архітектура українського бароко не поступалися європейським зразкам.