Ця тендітна жінка – донька священика, вчителька, мати сімох дітей – на перший погляд нічим не відрізнялася від американських домогосподарок середини ХІХ століття. Нічим, крім, хіба що, загостреного відчуття справедливості та сміливості чинити так, як підказує серце. Вихована на принципах милосердя та взаємодопомоги, вона дотримувалася їх протягом усього життя. Мало того, що вона переховувала у своєму домі рабів-утікачів – ще й насмілилася однією з перших заявити про приниження рабовласниками людської гідності. Й обставини склалися так, що її голос прозвучав на весь світ. Написавши роман “Хатина дядька Тома”, Гарріет Бічер-Стоу примусила сучасників переглянути загальноприйняті уявлення про рівність та справедливість і стала однією з найвидатніших жінок свого часу.
Ідея роману про жахи рабства «Хатина дядька Тома» прийшла до Гаррієт в церкві після поїздки по південних штатах. За роман письменниця отримала гонорар 300 доларів, але справжня цінність твору була не в грошах. Він став початком в боротьбі з рабством. Роман видавався мільйонними тиражами і був переведений на 20 мов.
Рабовласники звинувачували письменницю в перекручуванні фактів, але вона довела в книзі «Ключ до хатини дядька Тома», що все про що вона написано в романі було насправді.
Прототипом головного героя став Джозайя Хенсон, який народився в родині рабів в 1789 р. Його господар обіцяв звільнити його, але не дотримав слова – так само, як це відбувається в романі.
Вона почала писати, щоб допомогти забезпечити свою сім’ю. У них з чоловіком було 7 дітей. Її перші роботи були опубліковані в 1843 році, незадовго до народження її п’ятої дитини.
Після громадянської війни Харрієт почала захищати права заміжніх жінок. Особливо дивно, з огляду на епоху, вона порівняла стан заміжньої жінки з жінкою-рабинею, вказавши, що жодна з них не може мати власність, зберігати гроші або мати будь-які законні права взагалі. В кінцевому підсумку вона домоглася того, щоб затвердити законопроект, який дав права власності заміжнім жінкам.
Немає коментарів:
Дописати коментар