Щоранку по вулиці Пушкіна я бачила і бачу невисокого, енергійного і роботящого чоловіка, який прибирає, доглядає за трояндами. Догляд за трояндами влітку включає в себе достатній і регулярний полив, щоб забезпечити примхливій квітці нормальний рівень вологи. Я спостерігала протягом років, що жодного разу цей чоловік не поливав квіти у розпал спеки при полуденному сонці, бо була й є ймовірність отримати опік листя від сонячних променів.
Щоб стимулювати рясне цвітіння він видаляв бутони, які відцвіли, й обрізав довгі молоді пагони. Червень - найдовгоочікуваніший місяць для тих хто доглядає за ними, адже масово зацвітають троянди. Тому часто бачила його як проводить розпушування, обприскування і полив. А емблеми любові й еталони краси, як їх заслужено називають, відчуваючи його турботу, квітнуть із травня до глибокої осені. Яка б не була погода, цей чоловік завжди посміхається. Таке привітне обличчя не часто зустрінеш на вулицях Полтави, де похмурі люди, а від 2020 року ще й в масках, то взагалі скоро всміхатися розучаться.
Хто ж цей привітний садівник? Юрій Антонович Бідний, мешканець Полтави, за фахом - інженер -будівельник. Народився він у селі Велика Рудка, що в Диканському районі. Родина була багатодітною. Чотири сина народила Євдокія Іванівна. Пан Юрій її не пам’ятає, бо мати померла у 1942 році, коли йому виповнилося лише 6 місяців. Фронтове дитинство і повоєнні роки, коли його виростила і виховала інша жінка, навчили нашого земляка цінувати людей і робити добро. Мабуть, це й є сама велика наука людського життя, якій не вчать у жодній школі України. «Якщо робити хоча б «краплинку» добра щодня, то це увійде в звичку. Зрештою, добро повинне йти від серця, а не тому, що «так треба», - каже Юрій Антонович. Разом із дружиною Ніною Василівною вони виховали доньку Світлану. Дружина все життя пропрацювала на взуттєвій фабриці, нині на заслуженому відпочинку. Світлана - продавець. Нині допомагають виховувати 2 онуків. Онучка Тетяна, якій 27 років, працює продавцем, а п’ятнадцятирічний онук Євген навчається у школі. Обоє полюбляють комп’ютерні ігри. Нині від багатодітної родини нашого краянина залишилося лише двоє Анатолій та брат Михайло. Михайло Антонович своє життя пов`язав із армією, служив на Півночі. Він давно на пенсії, а про те, що служив на флоті, красномовніше слів розповідає хода моряка. Він й досі рухається так, ніби йде по палубі корабля, що потрапив у сильний шторм…
Оксана Кравченко член НСЖУ, МСПУ
Ми любимо своє місто та вдячні тим, хто дбає про красу, чистоту, благоустрій. Приємно, коли навколо буяють квіти.Дякуємо Вам, Юрій Антонович
ВідповістиВидалити