«Мовні скарби: прислів’я та приказки» Інформаційна хвилинка

Прислів’я та приказки – окраса мови, її багатство. Вони мають найширшу аудиторію – весь народ – і вживаються там, де треба використати «красне слівце» - вихопити найсуттєвіше. 

У прислів’їв та приказок немає авторів, тому вони належать до усної народної творчості і кожний народ збагачує цю скарбницю.

У своєму тисячолітньому розвитку прислів’я та приказки змінювались: народжувалися нові, а ті, що виходили з ужитку, поповнювали пасивний словник мови або набували переносного значення. Збирачами народної мудрості завше були  відомі мислителі та митці різних країн світу. Приказки записував давньогрецький філософ Аристотель, а збірку античних прислів’їв 1500 року склав нідерландський мислитель Еразм Роттердамський.  

«Хто підіймається вище, ніж йому годиться, той падає нижче, ніж він розраховував».

«Краще мати пів горіха, ніж шкаралупу, але порожню».

«Не бери віслюка супутником, якщо не можеш навантажити його ношею».

«Ніхто не бачить власного горба».

«Порожній посуд найбільше бряжчить».

«Покваплива порада ніколи не допомагає досягти успіху».

В Україні одним із перших збирачів прислів’їв був відомий  поет XVII ст. Климентій Зіновіїв. Він зібрав понад півтори тисячі мовних перлин. Окремою збіркою вперше українські прислів’я були надруковані 1834 року. В ній уміщено 607 прислів’їв. Ця збірка видана з допомогою українського письменника, нашого земляка Г. Квітки – Основ’яненка. Найбільшу кількість прислів’їв зібрав, об’їздивши десятки міст і сіл, Іван Франко – тридцять одну тисячу дев’яносто  одне прислів’я (він називав їх приповідками). В фонді бібліотеки-філіалу № 5 зберігається серія книг «Мудрість народна», видавництва «Дніпро». Впродовж 1969 – 1991 р. у межах серії видавалися прислів’я та приказки різних народів світу у перекладі на українську мову.

Пропонуємо прочитати деякі прислів’я з цих збірок .

Арабське: «Тікав від дощу, а потрапив під зливу».

Грецьке: «Хто багато мандрував, той багато бачив».

Італійське: «Пастух, який хвалить вовка, не любить своїх овець».

Китайське: «Коли кухарі сваряться, все охолоне або згорить».

Українське: «Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться».

Прислів’я та приказки є невід’ємним складником мови. Вони додають виразності й барвистості мові кожної людини. А головне – у них відображено історію, звичаї, неповторні риси побуту народів світу.