Про презентацію електронної книги у музеї

Цикл «Моя Полтава - мої роки і спогади», що стартував минулого року, успішно пройшов випробовування карантином і продовжує жити, завдяки його авторці, нашій багаторічній  читачці Оксані Кравченко.

Полтавці звикли до презентацій паперових книг у бібліотеках чи музеях. І от вперше у літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського у вересні відбулася презентація 1 частини  книги Євгена Анічина  в рамках заходів з нагоди 251-ї річниці від дня народження письменника. Книга має промовисту назву «Українська ідентичність. Полтавщина, писана світлом». Автор-упорядник Євген Анічин, колекціонер, меценат. Відкрила захід Марина Голубнича,  заступник директора музею. Вона розповіла про те, що в музеї у 2017 р. проходила виставка світлин з приватної колекції Євгена Анічина. «Це документалістика про те, хто ми у цьому світі, яке власне коріння, це панорама всього нашого суспільства», -  наголосила пані Марина.

Євген Анічин поділився спогадами про виставку у галереї «Арт-місія» в 2016 р., де троє відомих  полтавців Момот, Петренко та він презентували незвичайний проект. Як на ту виставку водили школярів цілими класами, хтось, завдяки світлинам, знайшов родичів. А ще про  свою поїздку до Каунісу, Вільнюсу і як тепло сприймали виставку там українці. Вона відкрилася у греко - католицькій церкві. Сам Євген її змонтував. Тоді виникла ідея створити альбом із цих світлин. Структурувати його за сторінками життя полтавців. Дизайнером проекту став Євген Анічин, вагомий внесок у книгу і його дружини Руслани, полтавської художниці, члена НСХУ. Це соціально значуще видання буде надруковане у видавництві ТОВ «АСМІ», почнеться друк 300 примірників у жовтні, коли на рахунок надійдуть кошти із бюджету, планується і додатковий тираж. Про це повідомив видавець і меценат Олексій Петренко на презентації у музеї. Є.Анічин створив її не самотужки, а залучив до роботи над книгою не тільки меценатів та колекціонерів, а й науковців, музейників, архітекторів, священиків. Матеріали для книги надавали колекціонери, міські музеї письменників  - І.Котляревського та В.Короленка та обласний краєзнавчий ім. В. Кричевського. 

Відеопрезентація 1 частини тривала протягом двох годин. У 1-й частині книги, що була презентована для полтавців у музеї, 10  розділів. 1 - «Архітектура та побут», 2 - «Село - колиска нашої ідентичності кінець Х1Х - початок ХХ ст.», 3 - «Міська архітектура»,4 - «Церковне життя», 5 - «Кустарне виробництво та промисловість», 6 - «Транспорт», 7 - «Місцеве самоврядування», 8 - «Залізниця», 9 - «У місці славному Полтаві», 10 - «В Полтаві чудово, все місто, наче один сад». Останні два розділи присвячено письменникам Котляревському та Короленку. Не випадково ж і назвою останнього розділу стали слова письменника-демократа про Полтаву.

Анічин коментував кожний розділ. У книзі перед кожним розділом є нарис, поділився, що всі елементи полтавської хати однакові: хата, комора та сіни. Хата - це дерево, де присьба - коріння, а дах - крона. Оселя селянина - мікрокосмос. У міській архітектурі поєднані аристократизм та провінційність. Немає національного забарвлення в архітектурі Полтави. Водночас немає домінування якогось стилю в архітектурі обласного центру.

У книзі, над якою фахівці Полтави працювали 2 роки, подана цілісна концепція. У 2-х частинах альбому "Українська ідентичність, писана світлом" представлені світлини фотографів Полтавщини кінця ХІХ – початку ХХ століття. Більшість із них раніше не були ніде опубліковані. Завдяки цим знімкам читачі мають можливість зануритися у життя Полтавської губернії в усьому його різноманітті. У роботах таких відомих майстрів як Й.Х. Хмелевський, М.Б. Фриденталь, Л. Смелянський, Р. Салітан, Б.Л. Варшавський (Полтава), Гамаль (Кременчуг), А. Завадський (Лубни), Р.А. Лейзерзон (Н. Санжари), Цейтлін (Константиноград), Є. Фрог (Миргород), Ф.Д. Радченко (Лохвиця), С. Я. Мацько (Білоцерківка), Н.З. Динабурга (Гадяч) та інші, можна побачити людей з різних прошарків тодішнього суспільства, елементи їхнього побуту та технологій виконання різних робіт, зразки народного одягу й прикрас, об’єкти архітектури, українські краєвиди тощо. Особливу цінність цим фото надає те, що багато з них є зразками фотодокументалістики, де життя показане таким, яким воно було насправді, без прикрас. Це видання на часі, відповідає нашій ідентичності.

Оксана Кравченко  член НСЖУ, МСПУ