Український журнал світової літератури

Журнал “Всесвіт” – це найстаріший український літературний журнал, який видається від січня 1925 року, заснований видатними українськими письменниками Василем Елланом-Блакитним та Миколою Хвильовим і художньо редагований Олександром Довженком.

Знищений у 1934 році, "Всесвіт" відродився в 1958-му як часопис перекладів. Надаючи менше уваги ілюстраціям, редколегія, куди в різний час входили класики від Бажана і Смолича до Загребельного і Лукаша, зосередилася на літературі. 

Ось кілька авторів, окремі твори яких уперше вийшли друком в СРСР саме у Києві: Грем Грін (1958), Еріх Марія Ремарк (1960), Вільям Фолкнер (1960), Станіслав Лем (1961), Кендзабуро Ое (1967), Джон Апдайк (1969), Айзек Азімов (1970), Габріель Гарсіа Маркес (1972), Артур Хейлі (1977), Артур Кларк (1979), Курт Воннегут (1984), Семюель Беккет (1988), Юкіо Місіма (1991).

Жоржі Амаду, чий роман "Тереза Батіста прагне жити спокійно" вийшов у "Всесвіті" в 1974 році, написав у редакцію: "Жодна з моїх опублікованих досі двадцяти однієї книжки не приносила ще мені такої кількості листів од читачів". 

На базі часопису була створена потужна школа українського перекладу і перекладознавства, яка й досі є неперевершеною в Україні.

 Цей журнал протягом багатьох років був улюбленим у читачів бібліотеки-філіалу № 5. І ось новий номер і новий подарунок – вірші Булата  Окуджави українською мовою.

Булат Шалвович народився 9 травня 1924 року, щоб через багато десятиліть бути вшанованим безліччю офіційних і неофіційних титулів: від літописця сучасної йому епохи до ключової фігури «золотого віку» авторської пісні. І якщо прозу Окуджави видавали навіть у найглухіші брежнєвські часи, то за свої пісні він не раз був нещадно битий чиновниками від культури і партійною пресою.

Булат Окуджава нарівні з Володимиром Висоцьким і Олександром Галичем став найбільш яскравим представником авторської пісні, яка через появу у вільному продажі магнітофонів здобула величезну популярність.

У другій половині ХХ ст.. цей жанр уособлював альтернативну культуру. Талант автора і виконавця перетворював виступ на виставу. «Поезія під акомпанемент стала противагою розважальній естрадній пісні, імітації почуттів. ЇЇ писали думаючі люди для думаючих людей. Концерт естрадного артиста – це завжди показ. Творчій вечір автора – це насамперед форма духовного спілкування однодумців, друзів поезії, - розмірковував Окуджава. – Для мене авторська пісня – це насамперед вірші. Мені важливо, щоб почуття, які володіють мною, автором пісні, у момент її виконання заволоділи б і слухачами».

Його останній концерт відбувся 1995 р. в Штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.

Талановитий поет, перекладач, прозаїк, драматург, композитор і виконавець власних пісень пішов у вічність 12 червня 1997 р. в передмісті Парижа, у військовому госпіталі. 

« Виноградове зернятко в теплу я землю зарию, 

І лозу поцілую, і грона достиглі зірву,

І покличу я друзів, і серце любов’ю зігрію… 

А інакше навіщо на вічній землі я живу?»

Заслужені діячі мистецтв України

Оксана Петрикова та Тимур Полянський у мистецькому проекті

«НЕ ОБІЦЯЙТЕ ДІВІ ЮНІЙ…»

1. Музика та слова Булата Окуджави, український переклад Максима Стріхи. Аранжування Тимура Полянського. Грузинська пісня («Вино- градове зернятко…»). Виконують заслужені діячі мистецтв України Оксана Петрикова та Тимур Полянський.

2. Музика Ісаака Шварца, слова Булата Окуджави, український пере- клад Максима Стріхи. Пісенька про корнета («Один корнет наду- мав славу…»). Виконують заслужені діячі мистецтв України Оксана Петрикова та Тимур Полянський.

3. Музика Ісаака Шварца, слова Булата Окуджави, український переклад Максима Стріхи. Аранжування Тимура Полянського. «Два шляхи» (танго воєнних років). Виконують заслужені діячі мистецтв України Оксана Петрикова та Тимур Полянський.

4. Музика Ісаака Шварца, слова Булата Окуджави, український переклад Максима Стріхи. Пісенька кавалергарда. Виконують заслужені діячі мистецтв України Оксана Петрикова та Тимур Полянський.

5. Музика Ісаака Шварца, слова Булата Окуджави, український переклад Максима Стріхи. Аранжування Тимура Полянського. «Ваша панська милосте, владарко розлука…». Виконують Ігор Богданов та Тимур Полянський.