Вишуканий світ вишиваних картин директора ліцею

Продовжуємо цикл нарисів Оксани Кравченко «Моя Полтава – мої роки і спогади», читачки нашої бібліотеки і активного дописувача блогу.

Саме такий світ на своїх витончених роботах показав полтавцям Володимир Кулаженко, директор Білецьківського ліцею Кам`янопотоцької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, на першій персональній виставці у Полтаві. До цього у нього були не раз  виставки у Кременчуці. Його батько та мати працювали все життя операторами нафтопереробки. Він і дружина Маргарита Олександрівна - педагоги. Пані Маргарита - вчителька англійської мови, його муза.

Вишивати почав із раннього дитинства. Щороку влітку жив у бабусі в с. Жабки (Луценки). Бабуся Прасковія Калістратівна вишивала різними техніками і він поряд сідав і теж вишивав, тільки хрестиком. Візерунки  вони вибирали з журналу «Жінка». Спочатку це були картини хлопчика, де квітнули квіти, потім сорочки чоловічі та жіночі із квітковим орнаментом. В нього є друг - професійний фотограф Валерій Зань, кременчуківець. От з його фотографій і вишито частину робіт. Є твори за картинами природи із інтернету. Нині майстер працює над створенням картини за твором кременчуківки Оксани Бойко «Пливе щука з Кременчука». Читачі блогу «Бібліомозаїка»  ознайомлені мною з її творчістю. Анатолій Кулаженко планує за 9 місяців її завершити. Для роботи знайшов 60 відтінків коричнево-біло-чорного.

У творчості педагога і майстра можна виділити 3 етапи -  квітковий, тваринний і пейзажний. Це підкреслила Наталка Свиридюк, заслужений майстер народної творчості України, завідувач відділу «Обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи» .

Коли  я дивлюся на роботи Володимира Анатолійовича, то навіть важко повірити, що цей чоловік очолює педагогічний колектив, де 70 вчителів і 400 учнів. Для нього це із хобі переросло у справу життя і релакс, без вишивки він вже жити не може. Він зізнався, що зачарований українською природою, із сім`єю побували у всіх областях держави, окрім Ужгорода. Йому вдається  у творах передати мінливості стану природи, як на картинах: «Крига скресла», «Відлига». Прекрасні  вишиті сільські пейзажі, наприклад,  «с. Омельник», «Білецьківська школа»,  є багато марин, як «Сутінки над Дніпром». Якщо близько не підходити до робіт, то вони справляють ефект намальованих , а марини - просто акварелі. Це роботи унікальні за обсягом, від яких йде сонячне тепло у дощову днину, відчувається аромат квітів, шелест листя. Стібки мікровишивки настільки малі, що нагадують цяточки з ниток. На одному квадратному сантиметрі їх може бути понад 100! 

Це дивовижна техніка мікровишивки (petit point), що перекладається, як «маленька точка». І дійсно, в такий вишивці хрестики або гобеленові шви настільки малі, що скоріше схожі на крихітні точки, ніж на стібки нитки.       В ідеалі для класичної техніки петіт поінт в якості основи для вишивки застосовується шовкова канва, або шовкова сітка (серпанок). Даний матеріал досить дорогий. Більшість мотивів мікровишивки засновані на чудових картинах старовинних голландських і французьких майстрів рококо та шкіл романтизму. Художники малювали прекрасні знамениті віденські будівлі, древні гобелени й квіткові композиції, які відображали чарівність віденської життя того часу. Для кожного мотиву використовувалося до 400 відтінків.  В ті часи петіт-поінт вважалася гордістю Австрії, а незабаром стала символом Відня.

Отака рукотворна краса  і у нашого земляка у техніці мікровишивки, яку творить він  душею і руками. На філігранних  картинах майстра є понад 100000 хрестиків, що створює світло, радість. Цікаво, що цей чоловік вміє ще й в'язати крючком. Так, справдилося пророцтво декана Володимира , яким був Андрій Каришин у Полтавському педагогічному, тоді іще інституті, що сказав студенту: « Володя - ти людина дії, а не слова». 

Оксана Кравченко член НСЖУ і МСПУ