Друга персональна виставка Сергія Сахарова в Полтаві у 2023 році

Продовжуємо публікацію матеріалів  волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Це 279 матеріал.

Кожне століття супроводжується сплеском нових напрямків і нових імен в образотворчому мистецтві. Сучасне мистецтво це – цілий каскад нових авангардних пошуків і рішень. Кожний художник – важлива складова регіональної ідентичності та культурного бренду сучасного міста. 

Хто ж ці цікаві люди – художники? Вони перебувають серед натовпу, але не є його частиною, ці люди живуть в системі, але система не живе в них. Вони цінують свою свободу та свою унікальність, тому, в першу чергу, прислухаються до себе, а не до чужих думок. Вони бажають показати іншим, що кожна людина здатна на більше і може жити повноцінно і гармонійно, навіть під час війни. Це я відчула на 1-шій персональній виставці полтавського митця Сергія Сахарова.

Спокійна і люб'язна манера спілкування, м’який, притишений голос, доброзичливість, висока культура поведінки Сергія Сахарова на відкритті його 1 персональної виставки в ПХМГМ імені Миколи Ярошенка у червні мені сподобалися, а творчість молодого митця дуже здивувала.

Я звикла бачити різні виставки молодих художників. де багато поверхневого, епатажного. А тут показано філософський живопис, який не під силу кожному професійному митцю нашої спілки, а у Сергія Сахарова немає мистецької освіти. Тому це важливо вдвічі. На виставці у бібліотеці № 5 23 червня на вернісажі представлено живопис, графіку і скульптуру митця. Сьогодні в Полтаві немає митця, який би органічно поєднав ці три напрямки образотворчого мистецтва у своїй творчості. Тому ще більше інтересу до його виставки з боку глядачів.

Філософічний живопис також різновид тексту, тільки малярського… Ті твори що пишуться нашим земляком, співвідносні з часом, у якому живе Сергій. А захоплення східними філософськими системами також органічно поєднано з художньо-чуттєвим досвідом сучасного полтавця. У його картинах бачимо потребу зафіксувати не видиме, а видіння, втекти від зображення матерії до сфери ілюзорного. Молодий художник багато разів звертається до питання надсутності, ніщо, абсолюту. Щодо розуміння поняття «ніщо», то у світоглядних моделях Сходу воно набуло корелятивного значення: «Нескінченно велике може бути нескінченно малим, коли об'єктивні межі зникають, те, чого немає, і те, що є, - одне й те саме...». Даоси розуміли «ніщо» як паузу між попередньою фазою буття та наступною. Беззвуччя... величне мовчання... пауза, що заломлює. Світ явищ для індуїзму подібен сну, тобто ілюзії світу. Його світи — загадкові і немов сни, в яких мрії, вигадки, реальні події переплелися в одне ціле. Дивлячись на картини полтавця відчуваються у нього відповідальне відношення до процесу малювання як до урочистої події, очищеного від суєти і випадковостей творчого акту, котрий і створює позитивний струм такої графіки — цієї палкої енергії втілення задуму у матеріал. Він віднайшов власну образно-символічну мову, що піднімає його роботи на один рівень із професійними сучасними митцями не лише обласного центру, а й краю. Феномен його творчості у багатстві тематики, ідей, образів, які творять якісний, неординарний, індивідуальний стиль – зображення філософських міркувань про цінності життя.

Ця виставка , з одного боку, дає художнє осмислення історії людства через образи та символи, які зрозумілі  молоді, а з іншого показує, як митець, наш сучасник намагається заглибитися у свою душу, пізнати самого себе. Ці ідеї не втрачають актуальності, оскільки у вирі подій нашого жахливого сьогодення важливо приділити увагу спогляданню, пізнати самого себе. Почуття, емоції, відбитки підсвідомих бажань та прагнень у його творах Сергія мають набагато більшу вагу, ніж холодний розрахунок. І на цій червневій виставці ми знайдемо саме природне поєднання думки та почуттів, втілене в художній образ.

Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ