Цикл статей, інформацій та нарисів, репортажів під назвою «Моя Полтава – мої роки і спогади», який має широкий резонанс, нашої постійної дописувачки Оксани Кравченко продовжується влітку.
Нещодавно стартував мій новий проєкт «Літературна Полтавщина» для переселенців та полтавців під назвою «Літературна Полтавщина». Це унікальний проєкт волонтерів та наукових співробітників Полтавського обласного краєзнавчого музею ім. В. Кричевського на теренах нашого краю. Він присвячений поетам Полтавщини і не тільки. Його засідання будуть проходити на території дендропарку найбільшого музею нашого краю. На першому йшла мова про творчість поета Василя Симоненка.
Шістдесятник Василь Симоненко помер у ніч з 13 на 14 грудня 1963 року у неповні 29 років. Літературні критики називали його "поетом без каменю за душею".
У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з журналістикою. Вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка де навчався разом з Б. Олійником, Т. Коломієць та Б. Рогозою та А. Москаленком. Саме в студентські роки в нього загорається іскра до творчості та поезії зокрема. Працював у редакціях трьох газет: «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента. Працюючи в Черкасах, Василь Симоненко часто наїжджав до Києва, де завжди був «своїм» серед митців-шістдесятників. Разом з Аллою Горською, Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Ліною Костенко, Іваном Драчем та іншими відвідував відомий Клуб творчої молоді. Товаришував з Л. Костенко, І. Драчем та А. Горською, разом з якими відвідував Клуб творчої молоді у Києві, але не пасивним слухачем – він сам активно виступав на літературних вечорах, брав участь у творчих дискусіях, виїздив на зустрічі із робітничою і сільською молоддю, мав свідому просвітницьку настанову: розбудити в своїх сучасниках почуття національної гідності, запалити їх прагненням національного відродження. Однак Василеві цього було замало. Його діяльна натура потребувала конкретних результативних справ. Тим-то з таким ентузіазмом включився в роботу комісії, метою якої було перевірити чутки про масові розстріли в енкаведистських катівнях і відшукати місця таємного поховання жертв сталінських репресій. Василь Симоненко і Алла Горська обійшли десятки побіля київських сіл, опитали сотні людей і з допомогою своїх добровільних помічників з числа тамтешніх жителів виявили урочища, де ревні служителі більшовицького режиму ховали сліди своїх жахливих злочинів.
З майбутньою дружиною Василь познайомився в Черкасах на переддипломній практиці в газеті «Черкаська правда». Людмила Півторадня була на два роки молодшою за чоловіка. На заході під відкритим небом на території дендропарку Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Валентина Клочко зробила глибокий аналіз творчості земляка, зокрема розповідала про інтимну лірику поета. Жіночість залишається нерозгаданою таємницею для поета, вона манить і чарує... Ліричний герой Симоненка мріє навічно з’єднати свою душу з душею коханої дівчини…
Переселенці із Харкова та Лисичанська, Краматорська та полтавці вперше почули голос Василя Симоненка, коли він зачитав і записав один із своїх віршів. А також на зустрічі у рамках нового проєкту «Літературна Полтавщина» прозвучали пісні, у записах різних років ХХ і ХХІ ст., на вірші нашого земляка.
Одружився Василь через пів року після знайомства 27 квітня 1957 року. Поет називав свою Людмилу ніжно-пестливо – Люся-малюся чи Люсьєн. А його дружина не розуміла і не схвалювала захоплення чоловіка літературою. У 1958 році у родини народився син Олесь. Він живе та працює слюсарем в Черкасах. Дружина Василя Симоненка, пережила свого чоловіка на 33 роки. Померла вона у 1996 році.
За все коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотон». Його вірші вийшли друком у Мюнхені. Решта праць вийшла вже після смерті поета за допомогою його друзів.
Дякуємо за прекрасне проведення заходу співробітникам науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії музею Валентині Клочко, Владиславу Усенко та Леоніду Кушніру.
Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар