«Парова машина»

Продовжуємо публікувати матеріали із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» волонтера Оксани Кравченко. Розмова піде про  ляльковий театр.

Нещодавно  члени моєї команди побували на прем`єрі вистави Полтавського академічного обласного театру ляльок під назвою «Парова машина». 

За конструкціями ляльок і засобами ляльководіння Лялькові театри поділяють на театр горішніх ляльок (вистава з ляльками відбувається над ширмою, що закриває акторів-лялькарів), театр нижніх ляльок, або театр маріонеток (ляльки рухаються за допомогою ниток або дроту, при цьому актори, що ними керують, розміщені над ними), театр тіней (театр. ляльками є пласкі силуети, якими керують на тонких паличках позаду спец. екрану, через який вони проглядають у вигляді тіней) та синтетичний. Ми дивилися театр горішніх ляльок , до якого звикли полтавці.

В українських казках прекрасно змальовані риси вдачі українців. Тому наші народні казки близькі і зрозумілі нам за духом, ми впізнаємо у них і себе. Ця вистава про вічні цінності – дружбу і вірність, доброту і любов, які ніколи неможливо купити за гроші. Вона навчає, що в житті важливо мати друзів і не відвертатися від них за  будь-яких обставин. Події казки відбуваються і розвиваються на очах глядача - він ніби сам бере у них участь, знайомиться з персонажем п'єси, співчуває горю і радіє щастю одних, обурюється поведінкою інших. Наш  казковий герой Іван  оточений друзями – песиком Сірком  та кішкою Манюнею. Вони є його безцінними помічниками в будь-яких справах: визволили з буцегарні, допомогли повернути перстеня. Кожній людині подобається мріяти та фантазувати, тож казка цікава не тільки дітям, а й дорослим. Режисером цієї вистави став  Данило Кокотюха, студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого. Музичне оформлення Сергія Бригиди. У виставі зайняті 4 актори. Ми були раді зустрічі з Сергієм Мамоном, якого полюбили не тільки у казках, а й у виставах для дорослих, як «Леді  в лавандовому» та «Крабат – учень чаклуна», котрий працює в театрі понад 15 років. Тут він зіграв одразу Князя і Чоловіка, а ще перевтілився в песика Сірка. Денис Карташов, який в театрі лише 1 рік,  показав нам Івана та Чужинця. Вікторія Піскун стала кішкою Манюнею та Параскою.  А Дар`я Білокінь-Романова зіграла Княгиню та Матінку головного героя. Актори під час вистави не просто ведуть, переміщують ляльки, куди їм сказав режисер, а живуть разом з ними, хвилюються. Саме тому ляльки в руках полтавських акторів стають зовсім іншим – живими, вміють думати, вирішувати, мислити.

Дякуємо всім акторам та керівництву Полтавського академічного обласного театру ляльок за чудову виставу про головне.

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ