Він прожив дуже мало. Написав – порівняно небагато. Але кожен його твір – це музика у формі поезії. Причому в буквальному смислі: Кітс експериментував, використовуючи принципи музичної гармонії в своїх творах. Фактично, він об’єднав теорію музики і поетику, про що мріяв ще Піфагор.
Вірші Кітса «найромантичнішого з англійських романтиків» чарівні і вишукані. Але на жаль, поет написав мало великих (за об’ємом) творів. Єдино відносно значна поема - «Гіперіон», що розповідає про повстання титанів проти олімпійських богів. У ній є все: радість і печаль, прекрасне і потворне, смуток, жаль і надія. Чого тільки варта сцена в якій поет змальовує скинутих у Тартар титанів, що зберегли велич і достоїнство, навіть у цьому місці, де панує відчай і безнадія. Але вони таки сподіваються без надії і їх «самотній смуток» оспівує Муза.
«Гіперіон» – невелика поема великого поета.
Немає коментарів:
Дописати коментар