Карелія очима полтавця
Першою подорожжю Анатолія Лавренка, члена НСХУ, геніального живописця нашого часу, у якого думки матеріалізуються, він вміє відчувати результат до його втілення в реальність, стала у Карелію у 70-х роках минулого століття. Крім природної краси лісів, озер, водоспадів, Карелія славиться своїми давніми містами, храмами і монастирями, а також національними парками. Завдяки брату Юрію, який живе в Карелії, зміг подорожувати до Петрозаводська, Кижів. Полюбив гуляти вулицями міста, де можна зустріти багато пам'ятників архітектури, а також багато різних музеїв. Запам’яталася полтавцю Онежська набережна, яка являє собою не тільки прекрасне місце для прогулянок, а й своєрідний музей сучасного мистецтва. Карелія знаменита своїми островами. Лавренко побував у знаменитих Кижах. Музей-заповідник «Кижи» являє собою унікальний музей дерев'яного зодчества під відкритим небом. Тут зібрано близько 76 будівель, на огляд яких знадобиться не один день. Безумовно, найбільш грандіозною спорудою острова є Церква Преображення Господнє. Храм видно з будь-якої точки острова. Як і всі споруди Кижей, храм був побудований без єдиного цвяха. Особливо красиво виглядають 22 купола, виконані вручну з сосни. Дивні відчуття були у Анатолія Івановича у карельській бані, коли на каміння лили гарячу воду і він весь ніби у паровій оболонці побував, а потім стрибав у річку у вересні. Але це північ, тут не до плавання… Найбільше приємних спогадів залишило рибацьке село Содар. У ті далекі роки всі мешканці селища мали моторні човни. Ловили рибу чоловіки й жінки, адже рибалка в Карелії влітку і восени не просто банальна ловля риби, а ще естетична насолода від навколишньої природи. Анатолій Лавренко зміг посидіти в повній карельській тиші, помріяти в оточенні дерев соснового лісу, які так полюбляє малювати на своїх полотнах. Привіз із мандрівки наш земляк усілякої риби…
Казахстан через призму бачення митця
А потім - на схід у Казахстан. Там проходив Всесоюзний художній пленер, учасником якого став наш краянин наприкінці 70-х років. Він ознайомився з «Південною столицею» Казахстану, чия історія почалася ще 2 тисячі років тому, розкинулася біля підніжжя гір Заілійського Алатау. Алмати вразив нашого земляка своєю природою, адже його називають містом яблуневих садів і місцем, захованим між чарівними горами. За 200 км від Алмати знаходиться Чаринський каньйон - унікальне чудо природи, яке не поступається за своєю красою Гранд Каньйону. «Марсіанський» ландшафт, особливо унікальна частина парку - Долина замків - вразила Лавренка самими незвичайними формами древніх осадових порід. За мільйони років їх виточив Світовий океан, а потім свою роботу доробили річка Чарин і вітер. Дорога по каньйону закінчується в Ясенєвому гаю - у місці, де ростуть реліктові дерева, які зуміли пережити Льодовиковий період. Дух перехоплювало від оточуючого, до того ж побаченого вперше людиною, яка ніколи не була в горах…
У німецькому місті-побратимі Полтави
Третьою була мандрівка у Німеччину у середині 80-х років ХХ століття. куди його запросили, як учасника колективної виставки у місті Фільдерштадті - місті побратимі Полтави. До речі, відносини з ним мають вже понад 30 років свій неповторний характер і завжди відрізнялись стабільністю, демократичністю, ініціативністю, масштабністю проектів. Там дуже гарно віднеслися до творчості наших художників. Тоді вперше Анатолій побачив кафе на вулиці, а також що місцяни їдять йдучи через вулицю, в парках, як сьогодні в Полтаві, тільки це відбувалося на очах полтавців 40 років тому назад… Ми можемо лише уявити шок земляків від побаченого. Анатолій Лавренко побачив Берлін, розділений стіною, і відчув контраст двох міст…
На батьківщині Ганса Крістіана Андерсена
У 1988 році побував у Данії. Це - дивовижний північний край з особливою суворою красою. А найбільше вабила до себе країна казок Ганса Крістіана Андерсена, якими я зачитувався в дитинстві. «Між Балтійським і Північним морями з часів сивої давнини лежить лебедине гніздо; звуть його Данією», – так писав про свою батьківщину відомий всьому світу казкар, який став таким же символом Данії, як і сам білий лебідь. У Оденсі, третьому за величиною місті країни, у головному місті острова Фюн, в галереї проходила колективна виставка українських художників «Три покоління». Це місто знане у всьому світі , як батьківщина Ганса Крістіана Андерсена. Через жеребкування , проведене між художниками-учасниками виставки, поїхав один А. Лавренко. Недалеко від міста знаходиться музей під відкритим небом. Там зібрані справжні сільські будинки XIX століття, обставлені в дусі того часу. Місцеві любителі історії подбали про детальну реконструкції сільського життя, а також насолодитися смаком щойно звареного пива, зробленого за тією ж технологією, що і століття тому.
Немає коментарів:
Дописати коментар