Фотолітописець Полтавщини Валерій Черкас

Доброго дня, мої шановні читачі! Цього місяця у циклі «Моя Полтава - мої роки і спогади» я пропоную історії про талановитих чоловіків, ювілярів цього року. 

"Серед ювілярів лютого 2021 року  неможливо не згадати Валерія Черкаса, фотолітописця Полтавщини, якому виповнилося 80 років.  Вперше я побачила високого і статного чоловіка з красивими очима, в яких читалася думка, в приміщенні обласної газети «Зоря Полтавщини» у 90-х роках ХХ ст. ,  по вулиці Пушкіна, де вона знаходилась і знаходиться нині, і запам’ятала  на все життя. За свою самовіддану працю він першим серед фотожурналістів  був удостоєний звання заслуженого журналіста України (до цього фотожурналісти відзначалися  званням заслуженого працівника культури). Був він нагороджений Почесними грамотами Кабінету Міністрів України, Українського фонду культури, Золотою медаллю української журналістики. Він – дипломант багатьох республіканських фотовиставок, лауреат п’яти літературно-мистецьких премій, має багато відомчих і творчих відзнак.

А розпочалося все з харківської бібліотеки імені Володимира  Короленка, де мама Валерія Черкаса працювала бібліографом, і там же – серед багатства книжок – підростав і він сам. Якось натрапив школяр на журнал «Фотолюбитель» і, сидячи в закутку стелажів маминої роботи, зачитувався його красиво оформленими сторінками. А потім був фотоапарат «Смена» («Недорога, але хороша плівкова камера» – каже Черкас-професіонал, який добре знається на фотосправі). І коли вже вчився у Львівському кінотехнікумі, зробив перші кроки у фотожурналістиці – почав співробітничати з молодіжною львівською газетою.

Ось уже   протягом 60 років пан Валерій гідно представляє наш край в історичних, мистецтвознавчих та періодичних виданнях. Найбільш активні і плідні роки його життя були пов’язані з  обласною газетою «Зоря Полтавщини», де його влучні фоторепортажі  супроводжувалися журналістськими кореспонденціями. Немає куточка Полтавщини, де б не побував  цей досвідчений фотохудожник. Він не пропустив жодного  «Сорочинського ярмарку», а це півсотні заходів на батьківщині Миколи Гоголя, завжди презентував нові художні виставки у музеях, галереях, виставкових залах Полтави. Не відпочиває і останні десятиріччя¸ створив блог і щодня показує там нову світлину з оригінальною замальовкою Полтави, околиць та інших місцин краю. Вони поетичні і красиві, бо ним рухає любов до прекрасного і життя. Він не любить виставки заради галочки, натомість готує фотоальбоми.  Одним з перших був фотоальбом про рисистих красенів Полтавщини – «Про коня». А вже після виходу на заслужений відпочинок упритул зайнявся підготовкою і виданням фотоальбомів, що зберігають історію Полтавщини.  Його етнографічний фотоальбом, «Полтавська родина», потім  серія з шести повнокольорових фотоальбомів «Золоті імена Полтавщини» – як данина поваги до трударів-патріотів. Кожен альбом формату А4 і обсягом більш як 300 сторінок був виданий тиражами по дві-три тисячі примірників."  

Оксана Кравченко, член НСЖУ, МСПУ