Українська література в іменах: Василь Стефаник

Василь Стефаник – визначний український письменник-демократ кінця ХІХ – початку ХХ століття. Його творчість міцно ввійшла в духовну скарбницю нашого народу, у золотий фонд української класики. Неповторний майстер соціально - психологічної новели,  Стефаник з великою художньою силою відобразив життя трудящих Галичини в страшних умовах буржуазно-поміщицького ладу царської Австро-Угорщини та шляхетської Польщі.  

Твори письменника – це своєрідний літопис народного життя. Короткі, насичені глибоким соціальним змістом, перейняті болем, новели по-новому відкрили душу селянина, його думки, прагнення. Ніхто до Стефаника не показав селянську душу хлібороба у такому повному освітленні, не змалював так, як він, переживань цієї душі: відчай, сум і сподівання, плач і сміх.

На творах письменника, пройнятих народністю і реалізмом, формуються кращі моральні якості людини. «Кленові листки» і «Катруся», «Новина» і «Палій», «Лан» і «Камінний хрест», «Сини» і «Діточа пригода» - ці невеличкі за формою та глибокі за змістом новели закарбувались у пам’яті читачів ще з юних років. Перша збірочка новел принесла йому славу і всенародне визнання.. Народ читав і плакав, вражений силою трагізму, ніби переживаючи своє життя. 

Співцем селянської душі і володарем дум селянських, мужицьким Бетховеном слушно називали Стефаника його сучасники. Як письменник високого громадського покликання, Василь Стефаник не лише показав трагедію галицького села, як воно страждає і гине без землі, він своїм полум’яним словом впливав на піднесення класової свідомості трудящих, стійко боровся проти соціального і національного гніту.

Коли поринаєш у дивосвіт Стефаникової  новелістики, впадає у вічі майже постійний епітет – «залізні руки» його хлібодарів, зримо постають  чавунно-суворі й величаві монументи його образів.

Стефаник належить до письменників, естетичні, політичні й етичні погляди якого адекватно втілюються в художній твір. Переважна більшість його героїв мають прототипів.

Творчість письменника, що відзначається новаторством і своєрідністю художньої манери відтворення дійсності з позицій пригнобленого народу, показом непримиренних класових суперечностей на селі в період розвитку капіталізму, привернула увагу передових діячів української літератури: Лесі Українки та Івана Франка.    

Активна виховна сила творчості Стефаника полягає в тому, що вона не залишає байдужим жодну людину. Зачіпаючи в її душі найтонші струни, спонукаючи до морального самовиховання, духовних роздумів, творчість Стефаника розвиває почуття краси і доброти.

Відкриваючи для себе письменника, ми відкриваємо таїни душі людини і навколишнього світу – з радістю, хвилюванням, зачарованістю.