Петро Могила –життя та діяльність митрополита

Складною і суперечливою була доля цього визначного церковного й культурного діяча, який залишив значний слід в історії України.

Могили вели свій родовід від Муція Сцеволи, чиї нащадки начебто перейшли з Риму до Греції, а звідти - у молдавсько-волоські землі. Родина Могил дотримувалася православ’я і мала тісні зв’язки з Львівським братством, тож Петро їде вчитися до Львівської братської школи.Подальшу освіту Могила здобув у європейських університетах, навчався «лицарського мистецтва і шляхетських справ» при дворі коронного канцлера і гетьмана С.Жолкевського, який був його опікуном.

Документальних свідчень про життя Могили майже немає. Можна лише стверджувати, що після смерті свого опікуна він часто відвідує Київ, де на той час митрополичу кафедру обіймав його друг Іов Борецький. 21 березня 1627 року після смерті печерського архімандрита Захарія Копистенського Петра Могилу обирають на цю високу церковну посаду. Він одразу ж виявив свою активну діяльність на користь монастиря: завів нагляд над священнослужителями у селах лаврських маєтків, малограмотних наказав учити, оновив церкву, не шкодував витрат на прикрашення печер, підпорядкував лаврі Пустинно-Миколаївський монастир, заснував Голосіївську пустинь, побудував за свій рахунок при лаврі богадільню для жебраків і задумав заводити при Печерському монастирі вищу школу. Однак найважливішою справою для себе він вважав примирення уніатів і православних. Справа ця була дуже важка. 

Після смерті Іова Борецького Петро Могила вступає до Київського братства і стає старшим братчиком, опікуном і фундатором братства, монастиря та школи. Нова посада відкривала шлях до митрополичої кафедри. Водночас Могила згуртовує довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво- Печерської лаври він організовує школу. 

Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами. У 1632 році, на прохання Київського братства, козацтва та митрополита, Київська братська школа та Лаврська об’єдналися. Нова школа прибрала назву Києво- Печерської колегії. 

Мине час, і колегія на честь Петра Могили буде називатися Києво-Могилянською, а згодом – і академією, яка відіграла на той час найвизначнішу роль у розвитку освіти і науки в Україні. Багато зусиль доклав він і до розвитку книгодрукарської справи.

Наприкінці 1632 року козаки і православне духовенство обирають митрополитом Петра Могилу. Це рішення затверджується польським королем, а згодом – і патріархом Константинопольським. У наступні роки митрополит Могила з новою силою розгортає подвижницьку діяльність як на теренах церкви, так і в царині освітній, будівничій, книгодрукування тощо. Під керівництвом Могили було складено православний катехізис. Багато зусиль доклав Могила до розвитку мистецтва в Україні.

Значення діяльності св. Петра Могили, спрямованої на розбудову церковного й культурного життя України, важко переоцінити. Недарма час, протягом якого св. Петро Могила був митрополитом, називають Могилянською добою. Київська митрополія його часів була найбільш самостійною та авторитетною за весь період ХІІІ-ХVІІІ століть. Це теж стало причиною причислення у 1996 році Петра Могили до лику святих Православної Церкви. 

Якщо хтось із читачів зацікавився життям та діяльністю митрополита, завітайте до бібліотеки-філіалу № 5, де вам запропонують літературу на цю тему.