Продовжуємо публікувати кореспонденції та нариси читачки і волонтера Оксани Кравченко у багаторічному циклі «Моя Полтава – мої роки і спогади». Поговоримо про полтавських інтелігентів.
10 березня у бібліотеці-філії № 5 відбувся родинний літературно-мистецький вечір цього талановитого подружжя. Марфа Буторіна виступала, як оповідач, неперевершено, віддаючи свою душу публіці на кожній зустрічі. І ця у квітні не стала винятком…
Марфа Буторіна незалежна та сильна жінка, яка має талант від Бога не лише грати на сцені, а й любити. Марфа Буторіна – актриса з особливим відчуттям професії. У кожній її ролі, окрім самовіддачі, відчувається масштаб особистості, творчий і життєвий досвід, усе накопичене і пережите. Як кожний артист вона є, безперечно, складовою частиною не тільки своєї великої сім'ї майстрів-художників, але й своєї епохи. Її гра у виставі «Леді в лавандовому» на сцені Полтавського академічного обласного театру ляльок – це нескінченна гама почуттів і їх відтінків, безодня суперечливих імпульсів і поривів. Усе це оголювалось у виконанні актриси плетивом невловимих напівзітхань, інтонацій, рухів. Але головне – її очі, в яких відбивався всесвіт жіночої душі. Величезне значення для розвитку акторського обдаровання пані Марфи мала її робота на обласному радіо. Радіо вимагало не меншої самовіддачі, ніж сцена: граничної щирості, органічності.Вже не один рік пані Марфа протягом 5 років доглядає паралізованого чоловіка Віктора Старикова, відомого у Полтаві художника-пейзажиста. Він пише неповторні сільські та степові, лісові пейзажі. Є одним із фундаторів Полтавської школи реалістичного живопису, хоча йому притаманне романтичне сприйняття світу. Дивлячись на його пейзажі всіх пір року відразу відчуваєш, що ця людина дуже добра й випромінює позитивну енергію. Тим, кому доводилося бувати на виставках сільського пейзажу наших художників, відразу відчують те, що безперечно єднає їх з душею художника, українського села і тамтешнього люду. Природа, вітер, сонце, брижі води в річці… Все це захоплює, зігріває, спонукає до роздумів про своє рідне, надихає нас робити добро. Міська суєта і проблеми відступили кудись далеко і залишився лише затишок і комфорт душі.
Інтерактивне спілкування було приємним всім присутнім у бібліотеці, ми співали українські пісні, грали в різноманітні ігри. Слухали поетичні рядки наших сучасних поетів і не тільки. А ще кожний на згадку про захід має у подарунок картину Віктора Старикова, яка написана протягом останнього року.
Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар