«Портрети в старому місті»

Продовжуємо публікацію репортажів із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» волонтера  зі стажем Оксани Кравченко, яка тримає руку на пульсі культурного та мистецького життя Полтави.

Портрет можна назвати такою першою зустріччю з самим собою, тому що ми іноді не сприймаємо себе зовні. От така зустріч нещодавно  чекала відвідувачів у виставковій залі літературного музею Івана Петровича Котляревського на  Всеукраїнській виставці «Портрети в старому місті».

Відкриття пройшло нетрадиційно, без пафосних промов. Спочатку виступили  юні скрипалі, учні Полтавської дитячої музичної школи №1, і подарували присутнім віночок українських пісень. А Валентина Скриль, старший науковий співробітник, поетично відкрила фотовиставку. Куратором виставки став всім нам добре відомий фотожурналіст Сергій Назаркін, голова Полтавської обласної організації НСФУ. Пан Сергій розповів, що 4 роки тому познайомився на одному з фотофорумів із Андрієм Чекановським із Києва. Андрій Чекановський закінчив Київський Національний університет ім. Т. Шевченка. Він очолює  столичний фотоклуб «Дев`ять на дванадцять» та працює науковим співробітником відділу історико-археологічних досліджень Музею історії Десятинної церкви. Пан Андрій розповів, що Київська Десятинна церква була створена у 996 році князем Влолодимиром Святославичем і на той час була першим кам'яним християнським храмом Київської Русі а також культурним і релігійним центром князівства.  Десятинний храм був першим Кафедральним собором на Русі. Під час правління князя Ярослава Мудрого в нього було відібрано першість кафедрального київського собору та передано побудованій у 1039 році Церкві Святої Софії, на честь зв'язку, який був встановлений зі Святою Софією Царегородською. У 1240 році Десятинну церкву було зруйновано під час монгольського вторгнення. Нині фундаменти Десятинної церкви є національною пам'яткою і пам'яткою археології міжнародного значення.

На вернісажі показано майже 50 робіт 4-х авторів: Ната Звідадзе ( Тбілісі), Станіслав Потанін та Андрій чекановський і Володимир Циба ( Київ). Н. Звідадзе є членом Національної спілки фотохудожників Грузіїі, а В. Циба та А. Чекановський є членами НСФУ.  На знімках  присутні побачили 4 локації: місто Тбілісі, його старовинну частину, що є пам`яткою ЮНЕСКО, де проходив етнофестиваль; Місто Рівне представлено святом однієї  вулиці Поштової, найменшої у обласному центрі; Люблін зафіксовано під час зйомок кінофільму, коли артисти були на перерві; Кілія показана через  моменти етнофестивалю «Буджак, що проходить у місті на Дунаї. Цей етнофестиваль відбувся у вересні 2021 року на багатонаціональній території. Хоча такі різні міста та локації, однак  приємно вражає єдність експозиції, звернення до минулого, щоб відшукати взірці краси, шляхетності, взаємоповаги та спокійного життя. Втішна виставка, що має універсальну тему,  бо це казка, що знімає тривогу, стрес, дає надію, бо портрети тут молодих людей. Євгенія Стороха, провідний співробітник музею, поділилася на вернісажі своїми  оригінальними коментарями. На завершення заходу Андрій  Чекановський подарував по 2 буклети своїх  проєктів («Стежками сільської долі» та «Київський портретний фотосалон»)  Полтавській обласній організації НСФУ та музею. Таких проєктів, як цей, чимало у фотоклубу. Ця виставка далі поїде до Чернігова. Прекрасні  роботи талановитих майстрів залишилися у пам`яті полтавців. У літературному музеї Івана Котляреського  царює атмосфера мистецтва! Я щаслива, що у воєнний час побачила неймовірну працю 4-х фотохудожників, у яких дійсно талант від Бога! Ця фотовиставка – відрада для душі кожного українця.

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ