Свято Благовіщення

Продовжуємо публікацію кореспонденцій та репортажів волонтера Оксани Кравченко із циклу "Моя Полтава – мої роки і спогади".

4 квітня у бібліотеці № 5 пройшов захід у рамках проєкту «Етнографічні зустрічі з краєзначим музеєм», присвячений святу Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Благовіщення Пресвятої Богородиці — велике дванадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Християни східного обряду відзначають Благовіщення 7 квітня, західного — 25 березня. В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. «За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом».- Наголосила Катерина Штепа, науковий співробітник  відділу етнографії Полтавського обласного краєзнавчого музею ім. В. Кричевського, у бібліотеці № 5.

До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір’я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни. У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір’я — «щоб чули весну і самі про себе дбали». Пасічники цього дня виставляють на двір вулики. У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив». Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами. Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок — будеш вродливою.

«На день Благовіщення категорично заборонена будь-яка фізична робота, а праця на городі – взагалі гріх. З давніх-давен вважали, що від Введення, 4 грудня, до Благовіщення земля спить, і турбувати її не можна. Є така приказка в цей день: «Птах гнізда не в’є, дівка косу не плете», – робота в цей день буде недолугою і пустою. Можливо ви чули легенду про зозулю? Вона пов'язана саме з Благовіщенням. Кажуть, що в цей день зозуля звила гніздо, не прислухавшись до веління не працювати. Тепер зозуля не вміє вити гнізда і їй доводиться підкидати свої яйця іншим птахам. Благовіщення це свято, в яке необхідно насолоджуватися природою, творіннями Божими. Також необхідно в цей день мріяти і міркувати про своє місце і призначення в світі». – Сказала пані Катерина на завершення театралізованого дійства для полтавців і переселенців із Харкова та області , Лисичанська, Краматорська. Це чудове дійство показав творчий дует талановитих полтавців у складі Катерини Штепи та Олексія Орла¸ які ознайомили восени та взимку і на початку весни переселенців та читачів бібліотеки зі святами та традиціями українського народу. Дякуємо бібліотеці-філії № 5 за сердечність із якою всі ці місяці тут працював цей етнографічний проєкт, а попереду в квітні, за тиждень, буде остання зустріч, присвячена Великодню. 

Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ