Продовжуємо цикл публікацій волонтера Оксани Кравченко під назвою «Моя Полтава – мої роки і спогади. Нині поговоримо про щедрівки.
12 січня у бібліотеці-філії 5 продовжився спільний проєкт волонтерів, бібліотеки і музею під назвою «Етнографічні зустрічі з Полтавським краєзнавчим музеєм". Чудово провела захід Катерина Штепа, науковий співробітник цього закладу культури. Перед переселенцями із Харкова та області , Лисичанська виступили улюбленці полтавці-науковці Катерина Штепа та Олексій Орел у театралізованому дійстві, присвяченому щедрівкам.
Колядки, щедрівки, засівалки — невід’ємні атрибути зимової пори. Останнім часом вони дедалі рідше лунають у наших домівках. Катерина Штепа розповіла на заході в бібліотеці, що різниця між колядками, щедрівками й засівалками доволі суттєва. Колядки зазвичай співають на Різдво (6-7 січня), щедрують напередодні Старого Нового року (13 січня), а засівають — на Василя та Маланки (14 січня). Дівчата починали щедрувати з вечора до опівночі 13 січня. Парубки в цей час “водили Маланку”: вбирались у костюми Маланки, Василя, Цигана, Смерті, Кози та інших фольклорних персонажів. У деяких областях щедрувати йдуть 18 січня, напередодні Водохреща. Піснею «Добрий вечір тобі, пане гоподарю» починають щедрування на Маланки біля Полтавського Свято-Успенського собору.
Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках можемо побачити ластівок, зозуль та щедриків і жито, посіви – символи того, як Новий Рік зустрічається з весною. Адже, у цей час, коли закінчується зимове сонцестояння, народжується Молоде Сонце і день стає довшим.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар