Письменниця Деббі Макомбер натякає що:
“Будь-яка мрія згодиться.
Якщо віднайдеться надія.
На те щоб знайти свою віру.
У власну свою тільки силу.“
Була одна дівчинка Шей.
І був у неї братик Каден.
Та хлопця звали - Стрілець.
Знущались морально над нею.
Били.
Брехали.
Та не і зламали.
Бо сильна була вона у разі.
Щаслива в душі?
Та ні ж бо, ні-ні.
Ув'язнили Шей за крадіжку грошей.
Бо серце її жаліло брата.
А він утік.
Далеко-далеко.
Забувши за неї.
Начхавши напевно.
Це боляче ранило Шей у душі.
Образа на брата вбивала в ній можливість до щастя.
А що таке щастя?
Це віра у серці.
Маленька-маленька.
І ось вам диво.
Молитва рятує всіх дивно.
Не знаючи куди вже йти їй далі.
Чомусь душа веде до церкви.
Невіруюча вона була і у серці.
А тут відчай.
Страшенний-страшенний.
Не тільки вона була як мертва.
У Дрю (той хто стане її судженим) померла дружина від раку.
Він пастором був тієї церкви, куди і зайшла колишня ув'язнена.
Обоє втратили віру, на те що знов стануть щасливі.
Він дарує Шей надію.
Вона дарує Дрю віру.
А Господь дарує їм вже Любов, бо саме так в Біблії і говориться:
"А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!"
/1 до Коринтян 13:13/
На їхньому шляху ще будуть випробування, перевірка почуттів до одне одного, і що саме найважливіше - довіра яка допоможе зберегти у собі любов до ближнього свого.
Ця книжка дуже гарна за своїм змістом.
Повчанням та переосмисленням до всього що стається та відбувається.
Тут актуальна тема і аб'юзивних відносин між головною героїнею та її колишнім хлопцем.
Бо ніщо так не псує людину, як постійне самоствердження за рахунок інших.
Де сила використовується як слабкість через приниження людської гідності.
Бо Господь ж нікого не б'є.
Це люди чинять осуд.
Нажаль це розуміють не всі далекоглядні.
Та нічого неможливого не буває.
Бо все є можливим.
І наші можливості.
І сила внутрішня яка робить нас кращими та коханими в очах одне одного.
Раджу до прочитання.
Не полишайте свою Віру у ваші власні мрії.
Немає коментарів:
Дописати коментар