У Полтаві на фасаді будівлі по вулиці Стрітенській, 37 розміщена меморіальна дошка на честь видатного історика, громадського і політичного діяча Михайла Грушевського.
Саме в цьому приміщенні майбутній голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський 9 листопада 1913 року виступив із промовою на відкритті Українського клубу Полтави, який проводив легальну просвітницьку діяльність. М. Грушевський зазначив, що "шлях лежить перед нами ще довгий, і його можна перейти тільки при допомозі солідарности, глибокої свідомости наших потреб та організованої праці.
Добро нашого народу вимагає од нас високого напруження – отже кожна українська інституція і кожна поодинока людина повинна тепер жити свідомістю загально-українських інтересів та почуттям необхідности широкої енергійної праці". Цю подію докладно висвітлили тоді такі поважні часописи як "Рада" та "Украинская жизнь". Відкриття клубу було присвячене 75-річчю від дня смерті Івана Котляревського. Свято розпочалося 10 листопада о 11 год. біля пам’ятника письменнику на бульварі його імені з панахиди та покладання вінків від численних делегацій з різних куточків України. За два дні перебування у Полтаві Михайло Грушевський спілкувався з Миколою Міхновським, Леонідом Жебуньовим, Борисом Мартосом, Андрієм Ніковським, Хведором Вовком, Дм. Багалієм, Стефаном Таранушенко та ін. Збереглася світлина М. Грушевського в колі київської студентської молоді на полтавському святкуванні 9–10 листопада 1913 р. Фотографію вилучили під час обшуку помешкання М. Грушевського в Києві у зв’язку з його арештом 1914 р. і додали до слідчої справи разом з іншими світлинами, рукописами та друкованими матеріалами як речовий доказ.
Згідно з дослідженнями професорки, завідувачки кафедри українознавства, культури та документознавства національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Ірини Передерій: «Український клуб… швидко став своєрідним об’єднавчим центром української інтелігенції міста. В Українському клубі кипіло національне життя, а з початком революції 1917 р. там із ранку до пізньої ночі відбувалися всілякі засідання, збори, наради, відчити тощо.»
Тарас Пустовіт, український історик, архівіст, краєзнавець в своєму дослідженні зазначає, що «окремої розмови заслуговує бібліотека Українського клубу, яка вже на початок Української революції нараховувала понад дві тисячі томів. Книгозбірня була неодмінним атрибутом цієї української інституції і постійно поповнювалася як за рахунок купівлі (передплати) найрізноманітніших видань, так і з допомогою жертводавців, про що й знаходимо підтвердження у документальних публікаціях та архівних джерелах. Книгозбірня по вул. Стрітенській, 37, на поч. 20-х рр. вважалася чи не найкращою у Полтаві. Проте неможливість громадським товариствам, в силу політичних та економічних умов, утримувати її в належному стані призвела до подальшої передачі бібліотеки Полтавському історико-філологічному факультету, а згодом – розпорошення, що було досить типовим явищем того часу.
Український клуб діяв легально неповних п’ять років у далеко не найсприятливіших умовах. У грудні 1915 р. його було тимчасово закрито під надуманою причиною заснування на цих площах військового шпиталю, а в 1919 р. – зачинено остаточно після приходу більшовиків та денікінців.»
Доречно згадати й борця за незалежність, історика і публіциста В’ячеслава Липинського, котрий в згадані часи проживав у Полтаві . Ірина Передерій пише: «У Полтаві Липинський не стояв осторонь громадського-політичного та культурного життя. Одразу зав’язав знайомства з українськими діячами Полтавщини. Співпрацював з Українським клубом (зараз це будівля обласного центру археології по вул. Стрітенській, 37).»
У вересні 2022 року було погоджено встановлення у Полтаві меморіальної дошки українському історику, учасникові боротьби за незалежність України у ХХ столітті В’ячеславу Липинському. Про цю видатну людину можно дізнатися більше з книги Тані Малярчук «Забуття», що є в фонді бібліотеки-філії № 5.
Немає коментарів:
Дописати коментар