Родина – це наш надійний прихисток, джерело енергії, зрештою – одна із
часточок щастя, якого ми всі прагнемо.
Ті, хто підтримають і в радості, і в смутку, хто завжди поруч, хто любить, безумовно, - рідні! Коли знаєш, що в тебе є тил, найрідніші люди, до яких ти можеш звернутися за допомогою і порадою, уже цього буває достатньо, щоб почуватися щасливим.
Для того, щоб сім’я була міцною і щасливою, потрібно цього хотіти. Створюйте свої власні традиції – просто подумайте, що подобається усім членам вашої родини. Сімейні традиції роблять вашу родину неповторною і дозволяють відчути кожному стабільність, надійність і впевненість у завтрашньому дні. Це просто щастя знати, що за тобою стоїть твоя сім’я!
В нашій черговій інформаційній хвилинці ми згадаємо книги, у яких важливу роль відіграють родини.
Бодай пунктирно поглянувши на історію української літератури, ми знайдемо в ній характерні та ефективні образи родинного життя. У них відбиті різні розуміння концепції родини, різні етапи її розвитку, різні «начинки» - від щасливої ідилії до постійного відчуття кризи…
До прикладу, у соціально-побутовій драмі І. Котляревського «Наталка Полтавка» помічаємо своєрідну сімейну ідилію (через образи Терпилихи, Наталки, Возного).
Довір’я, вірність, самопожертва, взаєморозуміння, бережливе ставлення одне до одного є основою сім’ї Михайла і Соні (новела «Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника).
Ганна Чураїха (роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко) народила доньку з великої любові (автор захоплено розповідає про піднесене почуття Ганни і Гордія Чураїв).
У родині треба навчитися розуміти один одного – так, як це готові робити і роблять Микола Баглай і Єлька Чечіль (роман «Собор» Олеся Гончара).
Сім’я, побудована на ненависті між подружжям, – це сім’я Гнідих (роман «Місто» Валер’яна Підмогильного).
Славна родина Запорожців (кіноповість «Україна в огні» Олександра Довженка) має свої цінності, зокрема в ній живе культ матері. А в п’єсі «Дикий Ангел» Олексій Коломієць вивів повнокровний привабливий образ батька – справжнього глави сім’ї Платона Микитовича. Образ батька підтверджує кіноповість «Зачарована Десна» Олександра Довженка: з великим пафосом розповідає малий Сашко про свого батька.
Сильну сім’ю подружжя створює власними руками, а не покладається на чиюсь допомогу чи щасливий поворот долі (роман «Марія» Уласа Самчука).
Не можливо не згадати центральний твір української літератури ХІХ століття - соціально-побутову повість І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». У творі зображуються сперечання, сварки, складності між поколіннями батьків і дітей. Повість викликає дивне відчуття «сміху крізь сльози». Символом безглуздого конфлікту стала груша, якої ніяк не могли поділити, бо вона виросла на межі ділянок рідних людей.
Текст повісті досі такий популярний, що минулого року за ним навіть зняли серіал «Спіймати Кайдаша». Нереально цікаво буде поєднати славнозвісних Кайдашів з сучасною версією серіалу, який вмістив 9 років життя 8 героїв в 12 серіях та побив усі рекорди по переглядах під час карантину! (P.S. Ловіть лайфхак – дивитися фільми варто лише після прочитання (навіть повторного) книг!).
Існує одне слово, у яке ми вкладаємо багато сенсів: РОДИНА. Це батьки і діти, бабусі, тітки, брати і племінники. Люди, з якими ми сміємося і плачемо, радіємо і сваримося, зберігаємо таємниці. Сім’я – невичерпне джерело історій. Щасливих, світлих, іноді сумних.
У травні нас чекає свято – Міжнародний день сім’ї. Тож, працівники бібліотеки-філіалу № 5 закликають не забути привітати своїх рідних!
Немає коментарів:
Дописати коментар