Зустрічі, спілкування, знайомства відбуваються сьогодні онлайн. Фейсбук робить дива, саме ця
популярна соціальна мережа допомогла нам, працівникам бібліотеки, знайти людину, чиї вірші надруковані на сторінках обласної газети, вразили, зачарували, схвилювали, здивували.
Знайомтесь – Олександр Лук’яненко, наш земляк, поет, драматург, науковець. Докладніше про мистецьку, наукову діяльність, нагороди, коло вподобань Олександра ви можете прочитати у Вікіпедії, вільній енциклопедії.
Я, напевне, заплутався трохи
І зійшов, потонувши в думках,
На зупинці не тої епохи
Із валізкою мрій у руках.
«Ви місцевий?» - кричать на пероні.
А й не знаю... Дивлюсь на квитки...
Тільки вчора несли мене коні,
А сьогодні уже літаки...
«Ні, не звідси, - з платформи шепочуть. -
Світ по-іншому диха уже».
Озираюсь - все рідне напрочуд
І водночас до болю чуже.
«Ти у мандрах?» - питає хлопчина
І у профіль вдивляється знов.
«Певне, так... Та не знаю причини...»
Він сміється: «Причина? Любов!..»
Що ж, тоді не предивно нітрохи,
Раптом тут заблукали усі!..
...І з вокзалу своєї епохи
Замовляю у завтра таксі.
Олександр Лук’яненко
Вірш перегукується з моїм відчуттям часу, дивно, що не я написав ці рядки
ВідповістиВидалити