Мій травню! Хлопче кучерявий
З рум‘янцем на лиці!
Шукає сонце золотаве,
Куди у запахущі трави
Згубило промінці.
«Осьо ж! Осьо!» - гука синичка
Й на мить не замовка.
А здолу проситься суничка:
«Мовчи-но, гомінка сестричко!
Хай гріє! Хай шука!»
І вітер горнеться щосили
До яблуні в саду:
«Скажи мені, лебідко біла,
Для кого розправляєш крила,
Купаючи в меду?»
«Я знаю! - горличка аврука. -
Цвіте - та не тобі»
Зітхає легіт від розпуки,
І яблуні цілує руки,
І трусе квіт в журбі.
«Та не тужи! - йому шепочу. -
Он скільки тих красунь!
У тебе ж вдача парубоча!
Ще погойдаєш в тихі ночі
Їх медоцвітну юнь!»
Олександр Лук’яненко
Немає коментарів:
Дописати коментар