Невже. Не втік. Не забарився.
Під вечір врешті решт з’явився.
Несамовито галасує.
У шибки стукає. Гуртує
До купи всі свої нитки,
І хмару смика, мов корову;
Вона ж зітхає залюбки,
Випорожняє боки, й знову
За ним летить:"Не відпущу!"
Усе прощається дощу.
14.04.20.snv INDNJ
Немає коментарів:
Дописати коментар