Місто, як і людина, має своє обличчя. Риси цього обличчя – вулиці й провулки, проспекти й майдани, бульвари і прорізи. Гордовиті, шляхетні вулиці, невеликі, затишні провулки.
Для будь-якого міста головна вулиця – своєрідна візитна картка. Для Києва – Хрещатик, а для Полтави – центральна і найдавніша вулиця Соборності.
Тож, запрошуємо до розмови усіх, хто любить рідне місто, шанує його минуле.
Нинішня вулиця Соборності – одна з найстаріших і найкрасивіших магістралей міста. Багата на історію, неповторна в архітектурному відношенні. Вулицю перетинають 4 майдани і більше 20 вулиць, що подібно стрілі несеться від Соборного майдану до площі Зигіна. Прокладена вона ще за часів Гетьманщини від Успенського собору. Це була головна артерія міста. Успенська вулиця - коротка й закінчувалась там, де піднялись один навпроти одного два храми – Воскресенський і Спаський. Воскресенський стояв на території теперішнього музичного училища і був чудовим взірцем українського козацького бароко. У кінці ХVIII століття вулицю було «пробито» далі, через передмістя, і одержала вона назву Пробійна або Прорізна, а потім Мостова – це пізніше, коли була вкрита бруківкою.
Коли на початку ХІХ століття на місці Сонячного парку був базар, навпроти почали розбивати Петровський парк. Поштовхом для його створення став очікуваний приїзд до Полтави російського царя Олександра І і тоді вулицю було перейменовано на Олександрівську. Її окрасою став будинок Полтавського відділення Російського банку зовнішньої торгівлі (нині відділення Національного банку України), ще один банк – «Земельний (Дворянський та Селянський)» (нині СБУ) був неподалік від Кадетського корпусу.
Полтавська буржуазія мешкала в багатих, респектабельних будинках. Олександрівську вулицю прикрашали ошатні оселі. На початку ХХ ст. мешканці Полтави в повній мірі могли задовольнити свої духовні потреби, всі без винятку були в захваті від кіно. У центрі Полтави на Олександрівській розташувався кінотеатр «Рекорд»(на місці нинішнього ЦУМу), навпроти – кінотеатр «Колізей».
А ми продовжуємо рухатись вулицею Соборності. Перетинаємо Круглу площу, забудовану у традиціях класицизму. Прогулюємось затишними алеями Корпусного саду. Відрізок вулиці від Корпусного саду до площі Зигіна у позаминулому столітті носив ім’я першого генерал-губернатора Полтави Олексія Борисовича Куракіна. Він здійснив багато славних справ на благо міста: монумент Слави до 1000-річчя Полтавської битви, перші лікарні, перший міський парк, перші гімназії. І як подяка колишньому батькові міста – засаджена руками полтавських гімназистів Каштанова алея на Куракінській вулиці (рівно 300 каштанів). Від Круглої площі до Павленок були суцільні городи. Потім ділянку передали під базарну площу. Торгували дровами, фуражем, сіном – тому й звалася площа Сінною. У 50-х роках ХХ століття (на місці нинішнього корпусу облдержадміністрації) з’явився парк Дружби, у центрі якого височів пам’ятник Сталіну. Згодом пам’ятник демонтували і в 1961 році вулицю Сталіна перейменували на Жовтневу.
Почалося нове життя центральної полтавської магістралі. Сучасні житлові багатоповерхівки межують з цікавими і важливими об’єктами культури, магазинами.
В 2016 році в зв’язку з перейменуванням топонімів, що мають відношення до комуністичного минулого вулицю перейменували на Соборності.
У житті головної вулиці відбиваються минуле, сучасне, вгадується майбутнє міста.
От і завершується наша подорож вулицею Соборності. Але ще багато цікавого про її історію ви можете дізнатися з краєзнавчої літератури та місцевої періодики бібліотеки-філіалу № 5.
Немає коментарів:
Дописати коментар