Павло Тичина народився в січні 1891 року в селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії, і в метриці був записаний як «Павелъ Григорьевичъ Тычининъ»: батько, сільський пономар і вчитель, свідомо русифікував прізвище сина. У хлопчика були всі шанси не вижити ще тоді – це не вдалося майже третині його численних братів і сестер.
Він не тільки вижив, а й отримав освіту завдяки гарному голосу і слуху, спадковому в родині: услід за старшими братами батьки віддали Павла співати до церковного хору, а заразом і вчитися в Чернігівській бурсі, а тоді в духовній семінарії. Він грав на кількох музичних інструментах, в тому числі на кларнеті, який став його поетичною візитівкою .
До Києва молодий Тичина приїхав напередодні Першої Світової, вступивши до Комерційного інституту. Він уже мав поетичні публікації і чув репліку Михайла Коцюбинського на його літературних «суботах»: «Серед нас поет!». Дружив з головним чернігівським «самостійником» Василем Елланом-Блакитним.
У 1923-му заарештували його брата Євгена, диригента і регента в Українській автокефальній церкві, звинувачували у «створенні банди для підриву радянської влади». Павло Тичина спілкувався зі слідчими і зміг витягти брата під розписку; обидва вижили, поїхали до Харкова, нової столиці, де тоді рулив відродженням української культури Еллан-Блакитний: він посприяв тому, що Тичина отримав квартиру і роботу в журналі «Червоний шлях». Певний час Павло Тичина входив до ГАРТу і ВАПЛІТЕ, дружив з Миколою Хвильовим .
Як казав історик літератури Сергій Єфремов, Павло Григорович був "дивним мрійником з очима дитини і розумом філософа", "Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, хто самі творять школи. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю".
Справді його поезія вражає майстерністю художнього слова, мелодикою. Не дивно, що деякі вірші Тичини стали піснями. Його пейзажна лірика "малює" перед читачами неймовірні картини природи. Інтимна лірика напрочуд ніжна, трепетна, хвилююча, грає різнобарв'ям почуттів кохання – від захоплення до болю.
21 листопада 1933 року в газеті «Правда» було надруковано вірш Павла Тичини «Партія веде», який остаточно закріпив за ним образ головного українського радянського поета, бездоганного ідеологічно; невдовзі вийшла однойменна збірка й подальші, витримані в тому ж ключі.
Немає коментарів:
Дописати коментар