Ретроспектива на відстані 40 років

Продовжуємо публікацію матеріалів із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» волонтера і читачки Оксани Кравченко.

Нещодавно в Полтавському художньому музеї(галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відкрилася масштабна ретроспективна виставка, котра показує ідеї, зміну поглядів, технік митця Григорія Волкова, члена правління ПОО НСХУ, художника і педагога, громадського діяча, генератора ідей та проєктів обласної організації художників.

Волков відомий у місті педагог-новатор, який десятиріччя пропрацював і у Полтавському міському центрі позашкільної освіти Полтавської міської ради та мистецькому ліцеї імені Софії Русової. Саме Григорій Петрович ініціював проведення у місті мистецьких проєктів, котрі стали вже подіями у житті не лише Полтави, а й України: »Мій Котляревський», «Мовою кольору і ліній», «Поетика абстракціонізму», «Арт-акти», «Виставка акварелі», «Батурін і його музеї». Вернісаж проходив у незвичному для глядачів форматі – у вигляді відкритого мікрофону, що дало змогу всім охочим сказати слова вітання і вдячності талановитому земляку, тоді як зазвичай у музеї виступають одній й ті ж самі полтавці.

Ця виставка у Великій виставковій залі Полтавського художнього музею має символічне значення, де показано повний спектр творчості нашого  багатогранного сучасника, про що сказав Юрій Самойленко, голова правління ПОО НСХУ, на відкритті виставки та наголосив, що Григорій Волков чесний і відкритий в своїй творчості. Ця виставка відкрита в Полтаві в рамках музейного проєкту «Життя між сиренами». А я привела переселенців  із Харкова та Лисичанська на цю виставку в рамках  мистецького проєкту «Дзеркало для душі», як і на інші виставки в цьому закладі культури. Переселенці були у захваті від побаченого на виставці та працездатності полтавського художника, адже вони побували не в одному музеї на вернісажах у різних містах України, Польщі, Німеччини, а подібного ніде не бачили за останні 10 років.

Всі роботи художника, в їх у залі показано майже 150, об’єднані однією лінією, одним нервом великого полтавця. Вражає багатство тем, технік, напрямків живопису, графіки. За останні 15 років нічого такого в Полтаві представлено не було, тим паче, що тут картини, написані з 1980 року по 2022 рік. У музеї показані портрети, сюжетні твори, абстрактні композиції, натюрморти, пейзажі та роботи експериментального плану. Є багато портретів батька художника різних років та портрет сина, а ще декілька автопортретів, що передають внутрішній стан митця і відношення до сьогодення. Серед галереї портретів сучасників є портрет друга і колеги Анатолія Лавренка ( 2009 р.). Хоча переважають серед живописних полотен твори трагічні, як серія, що присвячена письменнику Миколі Гоголю, створена в 2007 році, проте художник намагається знайти позитив у цьому житті і передати його глядачам. На головному пілоні бачимо картини великого розміру на біблійні сюжети і завершується виставка болем сьогодення – червоними маками, соняхами, де кров на чорному фоні… Серед картин привертає увагу серія, присвячена танцям світу, як «Полумяний танок» (2018 р.), «Танець із парасольками»( 2021 р.), «Вар`єте» ( 2021 р.). Цікаві роботи також показані у жанрі «Ню», як картина «Кормління» (2019 р.). Його роботи наче пазли, що надихають оптимізмом. Цей вернісаж є свідченням сміливості художника і подвигом Людини та Митця у воєнний час, котра на весь голос промовила правду про сьогодення.

Оксана Кравченко, член НСХУ та МСПУ