Продовжуємо публікацію кореспонденцій та нарисів із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» волонтера та нашої постійної дописувачки Оксани Кравченко.
На початку березня продовжив роботу проєкт «Музейна корчма», започаткований влітку минулого року спільно із Полтавським обласним краєзнавчим музеєм ім В. Кричевського та бібліотекою-філією № 5.
1 березня зустріч із переселенцями із Харкова та Лисичанська та Полтави присвятили галушкам та вареникам, що дуже популярні на Полтавщині, про які вийшло наукове видання, підготовлене авторським колективом наукових співробітників етнографічного відділу Полтавського краєзнавчого музею. У бібліотеці була представлена книжкова виставка з фондів цієї скарбниці міста, де переселенці ознайомилися із найціннішими виданнями ХХ і ХХІ ст., що присвячені українській кухні, зокрема полтавській.Галушки ‒ одна зі страв української національної кухні. Останнім часом ‒ менш розповсюджена в Україні, однак широко представлена в ресторанах та мануфактурах Полтавщини. Попри це, колись галушки та їх різновиди (палюшки, затірка) були дуже популярними на столах українців. Селяни готували їх майже щодня. Про це оповіла Марія Пісцова, завідувач відділу етнографії, у читальній залі бібліотеки 1 березня.
Щодо етимології, то походження слова «галушка» пов'язане зі словом «галка» («кулька», «грудка»). Порівняйте: галочка («дрібна грудочка з волокон на тканині»), польське gałka («кулька»), чеське halka («хворобливий наріст на рослинах»), словенське galka («чорнильний горішок»). Вважають це слово питомо слов'янського походження: порівнюється зі словом «галька» («камінці»), або вважається похідним від здогадного праслов'янського дієслова *galiti («кидати»). Галушки готували у формі кульок або квадратиків із тіста, яке згодом відварювали. На відміну від вареників, галушки не мають начинки. Подавали страву зі шкварками та сметаною, а у піст ‒ з підсмаженою цибулею. Також часто готували суп з галушками.
1 квітня 2006 року на Соборному майдані у Полтаві з’явився єдиний у світі пам’ятник галушці. Урочисте відкриття скульптурно-сюжетної композиції приурочили до міжнародного Дня сміху та дня народження всесвітньо відомого земляка Миколи Гоголя, який не тільки прославляв у своїх творах національну страву, а й вмів її чудово готувати. Полтавська галушка з червня 2008 року у Книзі рекордів України. Вага – 10 кг, діаметр – 43 см. На її приготування пішло 3 кг свинини; 0,65 кг цибулі; 1,5 л кефіру; 2,1 кг борошна. Розповіла пані Марія і про пам`ятники вареникам у різних містах України та Канаді.
Вареники – одна з головних страв української кухні. Всі ми з дитинства їмо їх з картоплею, вишнею, суницею, сиром, капустою. Але звідки взагалі взялася ця страва? Чому вареник це не пельмень? Яка правильна начинка? На ці запитання відповіла на відеопрезентації Марія Пісцова, завідувач відділу етнографії краєзнавчого музею. Українські вареники походять від турецької страви дюшбару? Наші прадіди настільки полюбили цю страву, що вирішили переробити її по-своєму, спростивши приготування та змінивши начинку. Спочатку вони мали назву “вараники”. Найперший пам’ятник варенику в Україні було відкрито у Черкасах у 2006 році. А на честь його відкриття місцеві жителі зварили вареник вагою 70 кг. та довжиною 174 см. У світі є понад 500 різних варіантів вареників. В Україні для найкращих кулінарів та кондитерів є спеціальний значок і називається він «Золотий вареник». У місті Глендон (Канада) розташований великий пам’ятник варенику, висота його більше 8 метрів, а ширина – близько 4 метрів і важить він 2718 кілограмів. Він є дуже великим вареником на довгій вилці і є головною пам’яткою міста. Розповіла пані Марія про те, що наші предки робили начинки для вареників з папороті та редиски. Нині найулюбленіші вареники українців, зокрема полтавців, — з картоплею, капустою та сиром, і лише потім — уже вареники з вишнями та іншими ягодами.
На цьому заході присутні побачили фрагменти художніх фільмів, де йде мова про вареники. Наприклад, у добре всім відомому радянському фільмі "Вечори на хуторі біля Диканьки" Олександра Роу, де Пацюк їсть вареники і, причому, їсть їх за допомогою телекінезу. А ще почули про вареники та галушки прислів`я та приказки, і пісні у виконанні народної артистки України Раїси Кириченко та солістів пісенно-танцювального ансамблю «Полтава».
Спасибі бібліотеці за інформативну і красиву виставку та атмосферу свята. Дякуємо Марії Пісцовій за таку цікаву, корисну і приємну бесіду. А як, результат, майже всі присутні на заході, почали ліпити вареники та робити галушки, згадуючи рецепти від пані Марії та своїх рідних.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар