Продовжуємо публікацію матеріалів активного волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Поговоримо про музикотерапію.
Музика самостійно доносить естетичну красу.
Людина відчуває різні емоції та переживає різні почуття, коли слухає скрипковий концерт Вівальді, хоральну прелюдію Баха, опери Моцарта та Вагнера, камерну музику Бетховена тощо. Це робить можливим людині поринути у загальнолюдську, глибинну свідомість,співчутливу свідомість. Музика у ХХІ ст. містить соціотерапевничну функцію зцілення. Музикант запалює світло сердець у найпроблемніших лакунах соціального життя, він виконує музику для безхатченків, соматично та психічно хворих у хоспісах та лікарнях, для сиріт в інтернатах та літніх у притулках, для поранених, ветеранів війни із посттравматичним стресовим розладом, і тих, хто переживає переселення, дездаптацію, втрату членів сім`ї. Усім, хто живе в найменш сприятливих соціальних умовах, і тим що переживають внутрішньо персональні конфлікти музика дає шанс вийти за межі їхнього психологічног світу й відчути прекрасне, почуття зв`язку зі світом. Відчути за допомогою музики те, що людство не покинуло їх. Ці почування людей, що потребують зцілення перетворюється у надію; яка є внутрішньою детермінантою змін, і яку соціотерапевтичним шляхом утверджує Полтавський академічний симфонічний оркестр ось уже не один місяць, доки триває повномасшабна війна на Україні. Відтак сучасна музикотерапія, котру використовую в своїй авторській програмі, має різну скерованість: рецептивна (людина прослуховує музичний твір, переживає катарсис, пом’якшує емоційні стани гніву, самотності, фрустрації, стресу тощо); активна (людина особисто створює музику, музичні звуки за допомогою гри на інструментах, відбивання ритмів тощо).
Є у Полтаві цікаві традиції, започатковані в минулому столітті, серед творчої інтелігенції. Вони не підвладні моді, політичним вітрам і, навіть, війна, не може змінити їх, знищити їх. І це прекрасно! Нещодавно побували мої нові друзі у рамках багатомісячного проєкту «Музика нас поєднала» на незвичному для Полтави святі музики під назвою «День народження симфонічного оркестру» і отримали насолоду для душі. Нашому академічному симфонічному оркестру виповнилося 23 роки, а головному диригенту Віталію Скакуну так відзначили 73-тю річницю від дня народження. Цей колектив у воєнний час не перестав відтворювати музичні шедеври, щоб люди не втратили віри в добро і перемогу світла.
Музика самостійно доносить естетичну красу. Людина відчуває різні емоції та переживає різні почуття, коли слухає скрипковий концерт Вівальді, хоральну прелюдію Баха, опери Моцарта та Вагнера, камерну музику Бетховена тощо. Це робить можливим людині поринути у загальнолюдську, глибинну свідомість,співчутливу свідомість. Музика у ХХІ ст. містить соціотерапевничну функцію зцілення. Музикант запалює світло сердець у найпроблемніших лакунах соціального життя, він виконує музику для безхатченків, соматично та психічно хворих угоспісах та лікарнях, для сиріт в інтернатах та літніх у притулках, для поранених,ветеранів війни із посттравматичним стресовим розладом, для ув’язнених, і тих,хто переживає примусове переселення, дездаптацію, втрату членів сім`ї. Усім,хто живе в найменш сприятливих соціальних умовах, і тим що переживають внутрішньоперсональні конфлікти музика дає шанс вийти за межі їхнього психологічног світу й відчути прекрасне, почуття зв`язку зі світом. Відчути за допомогоюмузики те, що людство не покинуло їх на призволяще. Ці почування людей, щопотребують зцілення перетворюється у надію; яка є внутрішньою детермінантою змін, і яку соціотерапевтичим шляхом найперше потрібно утвердити в осередку громади, в наших концертних залах, у різних соціальних інтститутах. Відтак сучасна музикотерапія має різну скерованість: рецептивна (людина прослуховує музичний твір, переживає катарсис, пом’якшує емоційні стани гніву, самотності, фрустрації, стресу тощо); активна (людина особисто створює музику, музичні звуки за допомогою гри на інструментах, відбивання ритмів тощо).
На концерті прозвучали твори європейської класичної музики, яку нечасто сьогодні можливо почути в нашому місті і тим цінніше є програма святкового концерту. Розпочався вечір із арії Остапа з опери нашого земляка Миколи Лисеннка «Тарас Бульба», що є історико-героїчною народною драмою, яку майстерно виконав соліст оркестру Станіслав Зубар, лауреат міжнародних конкурсів. А «Андалузький романс» Пабло де Сарасате, який присутні почули у фантастичному виконанні скрипаля Юрія Кириченка, народного артиста України, в супроводі Полтавського академічного симфонічного оркестру, був неперевершений. На концерті звучала європейська романтична музика, котру так полюбили полтавці. Аліна Синяговська, красива жінка і блискуча ведуча програм цього колективу, скрипалька розповіла багато цікавої інформації про композиторів, їхню музику. Кожен глядач пережив на цьому дійстві надзвичайно сильні емоції! Окрасою концерту став виступ Сергія Григоренка, заслуженого діяча культури Польщі та кандидата мистецтвознавства, який показав нам кращі твори іспанської музики, як «Ночі в садах Стефанії».
Музичне свято вдалося – про це свідчили переповнена глядацька зала, гучні оплески та захопливі вигуки «Браво!». Такі концерти бувають не кожен раз — навіть у європейських столицях. Чудова сцена, звук — усе це створює враження європейського міста, європейського свята. Це і є культура міста.
Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар