Два проєкти для душевного здоров`я

Продовжуємо цикл репортажів та кореспонденцій  «Моя Полтава – мої роки і спогади» волонтерки Оксани Кравченко. До вашої уваги 232 матеріал.

 Я хочу поділитися коротко про два нові проєкти для переселенців. Протягом серпня-вересня активно працював 7-й проєкт «Намет-книгарня» на пункті гуманітарної допомоги за адресою вулиця Соборності, 1.Спочатку книги приносили полтавчани зі своїх бібліотек, а в вересні видавництво ТОВ «Фірма «Техсервіс» в особі директора Оксани Олексіївни Момот, передало нам нові книги, серед яких переважає художня література, а також є історична, краєзнавча та з кулінарії, філософська. Цю літературу оцінили наші відвідувачі пункту. У жовтні проєкт продовжує жити.

У вересні почав дію 8-й проєкт «Народна символіка рослин», спільно із Полтавським краєзнавчим музеєм та бібліотекою-філією № 5.Першим заходом став інтерактивний етнографічний театралізований захід під назвою «Магія трав», який прекрасно провели науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Катерина Штепа та співробітник Центральної бібліотеки Полтавської МТГ Олексій Орел. Ведучі постали у образі Кози-Дерези та Діда перед 18 переселенцями.

Коза-Дереза веде розповідь про власне місце у народному фольклорі та уявлення предків про містичну складову образу кози серед домашньої худоби. Нібито саме ця тварина здатна розпізнати відьму у образі жаби чи іншої істоти і відігнати її від господарської живності, зокрема від корови.

З’являється Дід із галузкою тополю в руці. Зі словами «ах ти капосне поріддя, знову від мене в ліс утекла» він намагається дістати прутиком Козу. Та, з голосним зойком, тікаючи промовляє « бігла я через місточок, ухопила кленовий листочок… так а що, не можна попастися мені у лісах наших широких?». Дід лає її і називає найвреднішою домашньою худобиною. Далі Коза запитує Діда, чому він її б’є тополею, а не батогом. Той відповідає, що наступним великим савятом після Вербної неділі та Паски є саме Трійця, на яку слід уквітчувати обійстя гіллям – клечанням. Але не будь-яким, а, передусім, кленовими, далі тополевими і липовими гілочками. У деяких мікрорегіонах Полтавщини також вішають гілля берези чи осики.

Дід веде розповідь про магічні уявлення наших пращурів стосовно дуба. Він присвячений Перуну і уособлює у собі чоловічу енергетику. У давнину йому поклонялися як ідолу божества-громовержця.

Коза веде розповідає про ритуальне прикрашання польовими квітами та пахучими травами, передусім чебрецем та шавлією, дому у знак пошани до померлих пращурів (Клечана субота є поминальною, дідівською) та різноманітних духів природи, що у народній уяві найчастіше зображуються у вигляді юних красунь – мавок, польових і водяних русалок.

За уявленнями наших пращурів, відкриті лісові, польові простори та береги водоймищ у цей час є особливо небезпечними, через найбільш буйний ріст рослин, а отже і найбільшу могутність духів природи. Тому у якості захисту люди використовують полинь і любисток, чиї запахи відганяють нечисть. Але м’яту й петрушку під час Зелених святок носити із собою не бажано, бо мавок і русалок приваблюють їхні аромати.Йшла розповідь про християнські свята.

Останнім великим святом літа, без сумніву, є Успіння Пресвятої Богородиці або Перша Пречиста. Від цього дня починають засилати старостів, а дівчата на виданні заготовлюють багато калини для шлюбних ритуалів. Гуртом юнки ідуть у луг, біля першого з кущів калини водять хороводи із піснями, потім кожна зриває і кладе собі у рота дві ягідки – щоб бути у парі. Вдома кетяги підвішують під стріху, що є своєрідним сигналом до женихів, аби ішли свататися до цього двору.

Останнім великим святом літа, без сумніву, є Успіння Пресвятої Богородиці або Перша Пречиста. Від цього дня починають засилати старостів, а дівчата на виданні заготовлюють багато калини для шлюбних ритуалів. Гуртом юнки ідуть у луг, біля першого з кущів калини водять хороводи із піснями, потім кожна зриває і кладе собі у рота дві ягідки – щоб бути у парі. Вдома кетяги підвішують під стріху, що є своєрідним сигналом до женихів, аби ішли свататися до цього двору.

9 вересня успішно пройшов другий захід у цьому  проєкті. 15 учасників, серед яких переселенці та полтавці, почули розповідь Марії Пісцової, завідуючої відділу етнографії Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського,  доповнену фоторядом, про народні флористичні форми, задіяні в обрядах календарного циклу, які перебували в оселі деякий час, поновлюючись тієї ж пори щороку, зберігаючи сталість форм, особливість свята. Так, букет та композиція в посудині були втілені в таких обрядових предметах: новорічна вишня, ялинка, дідух, вербові гілочки, букети польових квітів, різнотрав’я, клечання, весільне гільце, композиції з калини; форма гірлянди представлена у весільній арці та оздобленні весільного короваю; хрест - у крижаному хресті на Водохреще та маленьких заквітчаних дерев’яних хрестиках на криницях і воротах; піраміда проступала у різдвяній прикрасі з соломи - «павук»; коло трансформувалося у вінок, який має в Україні більше 70 видів.

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ