Вікторія Пригода розглядала себе в дзеркалі. Вона тоді ще не знала, що проживає свій останній день на цьому світі. В свої 35 років вона мала все про що може мріяти молода жінка. В неї, як кажуть, дім повна чаша, бізнесмен – красень чоловік, восьмирічний син Діма, квартира в елітному районі, безліч дорогого фірмового одягу, дорога косметика.
Сьогодні Вікторія мала зустрітися в торговому центрі зі своєю шкільною подругою Мариною. Жінка була задоволена своїм відображення в дзеркалі. Блакитна сукня та високі підбори робили її і так струнку фігуру ще стрункішою, а волосся темного кольору, що локонами спадає до плечей, підкреслювало білизну її шкіри та великі сіро-блакитні очі. Сьогодні їй наснилася покійна бабця, яка звала її до себе, протягуючи свої кістляві руки. Тому Вікторія вирішила, що їй потрібно розвіятися, випити кави, купити щось з красивих речей, поговорити з подругою. Вікторія чекала на Марину майже півгодини, але та не з’явилася. Вікторія поспішила вийти з торгівельного центру, ніби якісь невидимі сили підганяли її покинути небезпечне місце. Та вийти вона не встигла… Роздався сильний вибух - кляті рашисти підірвали торгівельний центр в Кременчуці. Вікторія Пригода була знайдена і упізнана чоловіком наступного дня. На похорон приїхала її мати Валентина, яка мала хворе серце, цукровий діабет. Після похорону Валентина потрапила до лікарні з інсультом, а через тиждень померла. Вона не пережила втрати єдиної доньки і стала ще однією жертвою війни. Маленький син Вікторії Діма виросте без матері, стане замкненим і жорстоким, бо буде виховуватися няньками, так як батько бізнесмен не матиме достатньо часу для сина. Отже Діму також можна вважати жертвою війни. А ще однією жертвою війни стала ненароджена донечка Вікторії, так як та ще сама не знала що була вагітною.
Тетяна Чубенко, читачка бібліотеки-філії №5
цікаво написано.
ВідповістиВидалити