Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
Члени моєї команди відвідали Різдвяний концерт симфонічного оркестру Полтавського фахового коледжу мистецтв імені Миколи Лисенка. За диригентським пультом був Єлізар Пащенко, художній керівник та диригент цього колективу.
Продовжуємо публікувати матеріали із п`ятирічного циклу волонтера Оксани Кравченко «Моя Полтава – мої роки і спогади».
2025 рік, за китайським календарем, — це рік Зеленої Дерев'яної Змії. Змія, як символ мудрості, трансформації та гнучкості, приносить зміни та нові можливості. Вона вимагає від нас уваги до деталей, обережності в діях, а також здатності адаптуватися до обставин.
Продовжуємо публікувати матеріали волонтера Оксани Кравченко, яка вже три роки повномасштабної війни проводить у життя свою програму для переселенців різних поколінь, вподобань і смаків у Полтаві.
У наше життя входить багато англійських слів. Наприклад, саундтрек – це звукове оформлення будь-якого матеріалу, як фільму, мультфільму або комп'ютерної гри, а також інформація з цим оформленням, записана на фізичному носії інформації. Українською мовою це слово перекладають так: звукова доріжка, тлограй, звукохід, звукодоріжка.
.jpg)
Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
17 грудня на базі бібліотеки-філії № 5 розпочався 10 психологічний тренінг із психологом і психотерапевтом Дмитром Медвєдєвим під назвою «Особливості психічного вигорання у воєнний час», на численні прохання переселенців-членів моєї команди.
Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава - мої роки і спогади».
В жовтня відвідали музей В.Г. Короленка, де Герман Юрченко, народний артист України, святкував своє 85-ти річчя. До речі цього року воно тривало протягом 10 днів.
Зима вже увійшла у свої права, а це означає, що настав час пошуку натхнення та початку підготовки до Різдва.
Про багату історію, яку цікаво вивчати, традиції, які змушують поринути в основи української культури розповіла на етнографічній годині науковця Полтавського краєзнавчого музею Марія Пісцова.
Щороку 5 грудня відзначається Міжнародний день волонтера. В Україні та, зокрема, на Полтавщині цей рух особливо потужно проявився з початком повномасштабної війни. Люди згуртувалися, щоб забезпечувати нашим захисникам і захисницям надійний тил.
Саме в цей день представники ГО «Полтавської обласної організації інвалідів війни, збройних сил, учасників бойових дій та силових структур» привітали колектив бібліотеки зі святом та подякували за плідну співпрацю.
Волонтери відіграють важливу роль у підтримці ЗСУ, організовуючи збори та забезпечуючи військових усім необхідним. Їхня самовіддана праця значно полегшує життя української армії. В свою чергу працівники книгозбірні висловили слова щирої вдячності волонтерам – усім, хто знайшов у собі силу та відвагу здійснювати добрі справи: за самовідданість, щирий патріотизм і велике серце.
Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із п`ятирічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». На відміну від кіномистецтва, розрахованого на мільйонні аудиторії та значною мірою пересічного споживача, театр залишається елітарним мистецтвом.
Ви проходите повз книжкових крамниць та не відвідуєте бібліотеки, вже звикли читати з екранів гаджетів, вдома вивільняєте книжкові полиці під якийсь дріб’язок. Але «Не сподівайтеся позбутися книжок» попереджують сучасні європейські інтелектуали, бо книга завжди залишиться книгою.
У 2012 році Жан-Клод Кар'єр і Умберто Еко опублікували книгу розмов про майбутнє інформаційних носіїв. У 2015 році книга вийшла українською мовою у перекладі Ірини Славінської у «Видавництві Старого Лева».
Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
1 листопада побували на персональній виставці живопису під назвою «Уяви» Валерія Войтюка в Художньому салоні. Життя людини розфарбоване фарбами його уяви. Цей вислів повністю стосується виставки полтавця. Автор народився в м. Душеті в Грузії в родині військовослужбовця. З 1965 року його родина мешкає в Полтаві.
"- Я не казав тобі, де ця хатина. Я сам не знав де. Як же ти
... - Я це вмію - місця знаходити і речі загублені. Як кішка."
Відкриваю нового оповідача для свого кругозору.
Ним стає Джеймс Едвін Ганн.
Історія "Де б ти не був".
Багатообіцяюче.
Стиль читання мені подобається.
Сюжет нехитрий.
Що це за історія?
"Дай вам Бог ніколи не зрозуміти. Повірте, іноді душевні муки бувають набагато жахливіші за біль, який може відчувати наше грішне тіло, і біль у серці пече сильніше за найстрашнішу рану."
Кременчуцька письменниця Дарина Гнатко відкриває нову історію для нас читачів, ім'я якої "Гніздо Кажана".
Про що вона?
Про кохання, зрозуміло.
Але і з часткою містики, релігії та трішки езотеризму.
Не плутати з еротизмом!
Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
15 листопада моя команда побувала на омріяному концерті¸ присвяченому Танго. Що означає слово «танго»? 1957 року історик Рікардо Родріґес Молас дослідив мови привезених до Аргентини рабів, що в більшості своїй належали до етнічних груп Конго, Гвінейської затоки та південного Судану, і знайшов у них слово «танго», яке означало «місце зустрічі» і вживалося, як в Африці, так і в колоніальній Америці.
1000 днів повномасштабного вторгнення росії на нашу рідну землю, час запеклої та відважної боротьби проти загарбників.
1000 днів стійкості, мужності, героїзму.
Кожен з нас проживає цей 1000-й день, згадує всіх, хто викликає гордість та повагу. В цей день до читальної зали бібліотеки-філії №5 завітали наші користувачі – представники Гуманітарного штабу в м.Полтава Гірської міської ВА Сєвєродонецького району Луганської області, щоб переглянути книжкову виставку «1000 днів війни – 1000 днів незламності».
Дякуємо Українському інституту книги! Запрошуємо
користувачів ознайомитися з новинками.
.jpg)
"Сили ці лише на перший погляд здаються згубними, а на ділі вони вчать тебе, як знайти Свою Стезю. Вони зміцнюють твій дух і загартовують волю, бо у світі нашому є одна велика істина: ким би ти не був, чого б не хотів, але якщо чогось сильно хочеш, то неодмінно отримаєш, бо це бажання народилося в душі Всесвіту. Це твоє призначення на Землі."
Цю історію порадила прочитати людина, яку дарував мені Всесвіт, за що щира йому моя Подяка.
Продовжуємо публікувати матеріали із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» нашої постійної читачки Оксани Кравченко.
У музеї Володимира Короленка нещодавно відбулася презентація виставки акварелі 50-х і 60-х років із приватної колекції відомого на Полтавщині видавця, збирача і подвижника Олексія Петренка, в його ювілейний рік. Добре відомо, що Тарас Шевченко підніс український акварельний живопис до рівня світових здобутків.
В 1927 році він відмовився від Пулітцерівської премії, а наприкінці 1930 став першим американським лауреатом Нобелівської премії з літератури «за могутнє й виразне мистецтво оповіді, а також за рідкісне вміння з сатирою і гумором створювати нові типи й характери», його творчість вплинула на всю американську літературу XX століття.
Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із пятирічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
У жовтні в літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка члени моєї команди побували на мистецькому святі, у рамках проєкту «Духовна Полтава». Спочатку відбувся концерт, що складався із хітів 50-х років минулого століття, які повернули нас в дитинство, а людей старшого віку - в молодість.
"А може, вона сама його щастя?
Щастя!
Він довго гнався за ним, цим примхливим щастям довгих, виснажливих шість років, і що отримав? Біль і втрату.
Може все таки знову довіритися і спробувати ще раз?"
Моя улюблена письменниця Дарина Гнатко радує мене знову і знову.
Її книжки, як я й казала, - опіум.
Він не схожий на класичний жіночий роман, хоч без цієї книги не було б і самого жанру «жіночого роману», бо цей твір набагато серйозніший та глибший за змістом, але він не схожий на класичний роман «англійського реалізму», такий як творіння Діккенса або Текерея, хоча його з ними й пов’язують.
«Гордість та упередження» тим не менше став чи найвідомішим твором англійської літератури, бо історія полювання на женихів дівчатами сім’ї Беннет дуже подобалася молодим леді в усі часи та в усіх країнах, а містер Дарсі – це дотепна карикатура на «байронічного героя» популярного в ті часи.
Складно бути оптимістом, коли навколо лунають сигнали повітряної тривоги, багато сил йде на щоденну боротьбу з життєвими труднощами і треба допомагати не тільки собі, а й близьким.
Самотній сад.
Як смутна сльоза.
Сумний.
Сірий.
Сонце сховалось.
Зоря зірвалась.
І десь пустує місяць.
Боячись нового дня.
І лиш колискова.
Як мамина пісня.
Тихим музичним голоском.
Грає в моєму серці.
А сад стоїть самотній.
Сльозу пустив по світу.
Останній раз...
Альбіна Діденко, читачка бібліотеки
Продовжуємо публікувати матеріали волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
Моя команда закохана в Полтавський академічний симфонічний оркестр. На його концертах, де він щомісяця своїми новими музичними програмами дарує містянам і переселенцям море морально-емоційного задоволення, завжди повна зала.
Любов до свого народу, до своєї землі починається зі знання народних традицій, обрядів, звичаїв, зі знання багатої історії нашого народу. Наша рідна Україна – славна і героїчна земля. Оськільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то такі сторінки історії особливо хвилюють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне й легендарне явище, як Запорізька Січ. «Ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають горді й дужі орли. Ось звідки розвивається воля і козацтво…»
.jpg)
"Якщо ти приносиш людям щастя, коли-небудь це щастя повернеться і до тебе."
Сильна книга.
Сильний фільм.
Раджу настійно прочитати і подивитися історію "Поки кава не охолоне" від представленого автора Тосікадзу Кавагуті.
Книга і фільм відрізняються!
Але обидва хороші і гідні вашого кругозору.
Не те щоб плакала, але це безперечно гарна історія, до якої я ще захочу повернутися, відновити пам'ять і нагадати собі, як все швидкоплинне, треба цінувати життя і людей у них.
За кілька останніх десятиліть українці почали виявляти неабияку цікавість до національних традицій, народного мистецтва, етнографічного одягу. Народний одяг – одна із важливих галузей матеріально-духовної, художньої культури народу. Історія народного вбрання приховує багато таємниць… «Українки минулого – як часто ми уявляємо їх у модних шатах», - зазначила користувачам бібліотеки-філії № 5 науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею Катерина Штепа і приємно вразила аудиторію національним авторським костюмом.
Продовжуємо публікацію матеріалів із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» нашого читача Оксани Кравченко.
Три роки я добровільно опікуюся переселенцями. У 2022 році було створено дві команди. Я їх образно назвала: «Ходячі» і «Неходячі». Були ще у мене 40 переселенців, яких я забезпечувала житлом , завдяки моїм знайомим і мало знайомим. Це Донецька область, Харківська та Луганська, Суми і Чернігів. Допомагала я й продуктами та ліками, однак в серпні 2022 року, ті, хто надавав таку допомогу, відмовилися це робити. Занадто багато було звертань від моїх переселенців.
Ми всі в житті ласуни, любимо поїсти щось смачненьке, як правило, солодке. Цукерки, тістечка, морозиво дуже смакує кожному. Але ми не завжди задумуємося, що є натуральні солодощі. Це – мед, один із найдавніших і найкорисніших продуктів, який відомий людству.
Коли почалася історія бджільництва - невідомо. Ученими було знайдено бурштин, який налічує 15 мільйонів років.
.jpg)
Концерти артистів Полтавської обласної філармонії завжди є позитивними і душевними. У вересні ми побували на концерті «Звучать пісні багаті іменами», який блискуче показав пісенно-танцювальний ансамбль «Полтава» Полтавської обласної філармонії.
"- Не подобається! - запально
вигукнула вона, вислизаючи з-за столу і важко дихаючи.
Вигукнула була справді, бо, незважаючи ні на що, все-таки подобався їй цей кремезний полковник, вабив і притягував до себе уважно-задумливий погляд тих незабутніх синіх очей.
Очі, погляд яких почав переслідувати її у снах... очі, в глибинах яких таїлася якась незрозуміла сила, і сила та змушувала її серце завмирати і тремтіти, а думки - безпорадно плутатися."
Нова історія від авторки Дарини Гнатко, особисто для мене подарунок - завжди.
.jpg)
Зачитані книги, зазвичай, на полицях не затримуються, але ж декілька нам вдалося відшукати. Їх передають, практично, із рук в руки. І приємно те, що це видання сучасних українських авторів: В.Лиса, Н.Фіалко, Д.Гнатко, Л.Дашвар. Інтерес до української книги зростає. Читати такі книги не менш цікаво, а й важливо, бо відчуваються емоції, хвилювання та настрій людей у певний період.
Ці твори про долю людей і про те, що незалежно від життєвих обставин та від того, що відбувається у світі важливо залишатися чесним, небайдужим та готовим завжди прийти на допомогу. Сподіваємся на поповнення фонду сучасною українською літературою!
Полтавський краєзнавчий музей імені В.Кричевського – один з найстаріших в Україні. В ньому налічується близько 300 тисяч експонатів. Музей володіє найбільшим зібранням пам’яток і предметів історії, археології, природознавства, етнографії і культури. Про одну з колекцій – літургійний посуд євхарийстійного призначення розповіла користувачам бібліотеки-філії №5 науковий співробітник музею Ірина Власенко.
Серед оповідань О.Генрі дуже важко вибрати найкраще, всі вони по своєму шедеври.
Але одне все ж для мене було втіленням літературного генія автора – це «Улісс і собачник». У ньому сплелися найкращі творчі риси О.Генрі: тонкий, вишуканий гумор, інтелектуалізм (сюжет адаптує міф про Улісса і Церцею до реалій життя сучасної автору Америки), влучність епітетів і порівнянь: «Цю собаку звуть Пушок… кривоногий, товстозадий холодець…, він спить з Марілою у ліжку», і як завжди несподіване закінчення «Квиток до Денвера» – «Давайте два - закричав собачник.»
Надзвичайно смішний випадок: собака не друг людини, а її господар.
Євген Чумак, читач бібліотеки
"Якесь передчуття ледве чутно шепотіло їй, що в ньому, саме в цьому високому сильному красені, в ньому єдиному у світі знайде вона заспокоєння для свого серця неспокійного, і він один зможе загоїти її глибоку рану.
Не той, що залишився в тісній убогій келії, чекаючи чернечого постригу, хто відштовхнув її від себе холоднуватими словами не висловленого докору, а цей, хто хвилював від першої зустрічі, в обіймах якого вона оживала, і поруч із яким мстиве зло в серці слабшало."
Дарина Гнатко, як я й казала, інтригує новою історією і надихає на кохання в закритому серці під замок.
"За що був Влизько розстріляний? - запитував Віктор Петров, автор публікації, яка побачила світ 1959 р. в Нью-Йорку. - У О. Влизька не було антисовєтського минулого Косинки. Він не брав участи в збройній боротьбі проти совєтської влади в роки селянської війни, і критика не мала приводу називати його "трипільським бандитом". Знов-таки О.Влизько не займався перекладами з латинської мови і цим не виявляв буржуазну суть поета, який відгороджується від сучасности».
З нагоди Дня українського кіно та 130-річчя з дня народження О.Довженка 12 вересня в нашій філії демонструвалася кінострічка "Мої думки тихі".
Кінокартина «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча отримала нагороду на фестивалі Santa Monica Film Festival в США. Як повідомляє Укрінформ, її назвали найкращим міжнародним ігровим фільмом. В ньому поєднуються елементи комедії та драми, це справжня змішана палітра почуттів і емоцій. «Фільм дуже смішний і життєвий!!! Рекомендую усім обов’язково.» «Цьому кінофільму не потрібні гучні слова, краще його просто подивитися!» - діляться глядачі.
.jpg)
Продовжуємо публікацію матеріалів із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» волонтера і активної людини Оксани Кравченко, яка на пенсії не сидить на лавочці, а займається корисною роботою для перселенців. Через її руки пройшло 7 поколінь переселенців із різних областей України.
На початку вересня члени моєї команди із Харкова та Лозової побували у літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського на двох заходах, у рамках нового проєкту «Іван Котляревський – гордість Землі Полтавської».
Продовжуємо публікувати матеріали волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
У вересні розпочав роботу новий тренінг із Дмитром Медвєдєвим у бібліотеці-філії № 5 під назвою «Стосунки між різними поколінням: як будувати, що заважає, спільні і різні цінності». За 2 роки співпраці ми пройшли багато тем, однак ця цікава всім полтавцям і переселенцям, бо стосується кожної людини. Цей тренінг складається з 3-х блоків і буде тривати протягом вересня по вівторкам.
